Кропивниччина — регіон, який вважається географічним серцем України, проте досі залишається однією з найменш вивчених і найбільш недооцінених областей країни. Новий випуск каналу КОХАНЕЦЬ КЛІО виправляє цю несправедливість: автор разом із волонтерами проєкту Баба Єлька занурюється в тисячоліття місцевої історії, унікальну етнографію та справжню демонологію центральної України.
Земля в серці України
За однією з версій, географічний центр України розташований поблизу міста Добровеличківка на Кіровоградщині. Попри це, регіон мало знайомий навіть досвідченим мандрівникам і краєзнавцям. Між тим тут зберігається значний туристичний потенціал: сотні пам’яток архітектури, фортеці, природні ландшафти, скелі та унікальна нематеріальна культурна спадщина.
Від трипільців до скіфів
Перші поселення на цій землі з’явилися ще в палеоліті. Пізніше на Кропивниччині осіли трипільці — їхні мегаполіси Володимирівка і Небелівка були одними з найбільших поселень трипільської культури. Археологічні розкопки поблизу Сабатинівки дали назву окремій культурі пізньої бронзової доби — Сабатинівській.
Пізніше регіон населяли кімерійці, а потім скіфи, з якими пов’язана одна із найзагадковіших сторінок місцевої історії — Ексампей («Священні шляхи»). За Геродотом, тут стояв велетенський бронзовий казан, відлитий з наконечників стріл за наказом царя Аріанта як своєрідний перепис населення Скіфії. Він вміщував 600 амфор і мав 6 пальців завтовшки.
Нова Сербія та Фортеця Святої Єлизавети
Ключова сторінка новітньої історії регіону пов’язана з указом 1751 року, яким на цих землях було засновано військово-поселенську область «Нова Сербія» — оборонний пояс проти Османської імперії. Для її захисту в 1754–1757 роках збудували Фортецю Святої Єлизавети. Навколо неї згодом виросло місто, що отримало назву Єлисаветград — нині Кропивницький.
Перепис 1764 року зафіксував: незважаючи на всі обмеження, українці складали 65% населення Єлизаветинської провінції, тоді як серби — лише 3,22%.
У 2016 році, в межах декомунізації, місто отримало нинішню назву — на честь видатного українського письменника і драматурга Марка Кропивницького, уродженця цього краю.
Театр Корифеїв та культурна спадщина
У 1882 році в Єлисаветграді відкрилась перша професійна українська театральна трупа — Театр Корифеїв під керівництвом Марка Кропивницького. До її складу входили Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька та інші видатні постаті. Цей колектив заклав підвалини професійного українського театру.
Серед уродженців Кіровоградщини — письменник і громадський діяч Володимир Винниченко, поет Євген Маланюк, педагог Василь Сухомлинський та філософ Дмитро Чижевський.
Весільні традиції: коровай, рушники і обжинки
Весілля на Кіровоградщині традиційно справляли пізньої осені або взимку. Важливим елементом підготовки була посагова скриня — без неї дівчина не вважалась нареченою. Наречені обов’язково носили воскові віночки, часом із підвісками — «вісюльками» або «балабаєчками».
Коровай пекли виключно жінки зі щасливим шлюбом. Вдова до цієї справи вже не допускалась. Вважалося, що форма короваю провіщала долю молодят: рівний і гарний — добрий знак; підгорів або потріскався — непросте подружнє життя.
Особливим обрядом після весілля останньої дитини в родині були обжинки: батьків садовили на воза, одягали вінки з пшениці та квітів, везли через усе село й могли виваляти в болоті або купати у водоймі — символічне очищення і перехід до нового етапу.
Демонологія і таємниці Чорного лісу
Кропивниччина має власний демонологічний реєстр. Перелесник — дух померлого, що перетворюється на вогняного клубка й прилітає вночі до тих, хто плаче за небіжчиком після заходу сонця. Від нього рятувались свяченим маком, який сипали навколо хати й біля постелі.
Центром паранормального вважається озеро Берестувате в Чорноліському ландшафтному заказнику. Водойма взимку не вкривається кригою, а влітку залишається холодною. Місцеві переповідають легенди про скарби батька Махна і золоту карету хана Ґерая, що нібито спочивають на дні. Ходити до озера після заходу сонця не радять — кажуть, там водяться русалки.
Ще одне містичне місце — Монастирище, гранітний каньйон поблизу села Завтурове, де за переказами переховувались козацькі й татарські скарби, а скеля зберігає сліди людської самотності й покарання.
Проєкт «Баба Єлька»
Значна частина матеріалів відео зібрана завдяки волонтерському проєкту «Баба Єлька», який уже 8 років проводить етнографічні експедиції Кропивниччиною, фіксує автентичні звичаї, обряди та усні перекази й викладає знахідки у відкритий доступ. Проєкт має власний сайт, YouTube-канал та етнолабораторію-музей.
«Кропивниччина — земля, де під ногами лежать трипільські мегаполіси, скіфські таємниці, козацькі сліди і театральна історія. Якщо вам набридли банальні маршрути — просто поїдьте на Кропивниччину».
— КОХАНЕЦЬ КЛІО