Україна балансує між зовнішньою фінансовою залежністю, промисловою інфляцією та демографічною катастрофою. Що означають останні тривожні сигнали для пересічного українця.
На засіданні Верховної Ради прозвучала фраза, яку важко ігнорувати: «Країна на межі фінансової катастрофи». Так охарактеризував ситуацію Данило Гетманцев, голова профільного комітету з питань фінансів. Причини — невиконання 14 індикаторів програми Ukraine facility, через що Україна не отримала майже 4 млрд євро. Під загрозою також співпраця з МВФ, кредит ЄС на 90 млрд євро та фінансування Світового банку.
На тлі цього — рекордне за 31 рік зростання промислових цін на 22,3% лише за один лютневий місяць, прогнози бензину по 100 гривень за літр і тривожний демографічний розрахунок, за яким Україна може просто зникнути як нація протягом кількох поколінь. Це не сценарій антиутопії. Це поточна реальність, яку аналізує економіст Олексій Кущ.
Фінансовий діаліз замість самовідновлення
Головна теза Куща: Україна опинилася у стані повної зовнішньої фінансової залежності — не тому, що так склалися обставини, а тому що уряд так і не запустив модель самовідновлювальної зростаючої економіки під час війни. Упродовж кількох років країна отримувала 40–50 млрд доларів на рік від зовнішніх донорів, і ці кошти замінювали будь-яку внутрішню економічну стратегію.
Уряд знаходився в теплій фінансовій ванні, яку наповнювали зовнішні донори. Але зараз тепла вода перестала поступати — і та, що залишається, поступово кудись іде. — Олексій Кущ, фінансовий аналітик
Особливо критична ситуація після того, як США припинили фінансування: основний тягар перейшов на ЄС та його програму 90 млрд євро на 2026–2027 роки. Але ця програма тепер стоїть на паузі через невиконання реформ. Альтернатив немає — і саме в цьому, на думку аналітика, полягає стратегічне провалля.
Кущ порівнює ситуацію з апаратом штучної нирки: якщо фінансовий діаліз від донорів зупиниться, економіка не просто сповільниться — вона почне руйнуватися, бо вже втратила «м’язову пам’ять» самостійного заробляння. При цьому офіційний прогноз зростання ВВП на 2026 рік — 1,8% — економіст кваліфікує як «економічну катастрофу»: за його розрахунками, на низькій статистичній базі після 2022 року Україна мала би зростати на 7–8% щороку.
Промисловий ціновий шок: чому 22% — це лише початок
Індекс цін виробників промислової продукції у лютому 2026 року зріс на 22,3% порівняно з попереднім місяцем і на 34,5% у річному вимірі. Forbes Ukraine назвав це рекордом з січня 1995 року. Що стоїть за цією цифрою?
За логікою Куща, виникає смертельна «ножиця»: фактори виробництва (електроенергія, газ, логістика) дорожчають на 30% і більше, тоді як ціни реалізації товарів можуть зрости лише на 8–10% — бо платоспроможний попит населення скоротився. Різниця «їсть» рентабельність і фактично знищує виробництво.
Чому держава не може зупинити зростання цін
- Національний банк таргетує виключно споживчу інфляцію (офіційно ~8%), а промислова інфляція залишається поза увагою і регулятора, і уряду.
- Відсутні стратегічні матеріально-технічні резерви (паливо, продовольство), якими можна було б проводити ринкові інтервенції для пригальмування цін. Більшість країн ЄС, США і Японія зараз використовують саме цей інструмент.
- Логіка «все одно вкрадуть» позбавила державу більшості ефективних інструментів — від матеріального резерву до прямих субсидій промисловості.
Окремо Кущ говорить про ринок електроенергії: понад 80% генерації — атомна, тобто державна. Але попри це ринок електроенергії в ціновій і фінансовій частині не переведений у режим надзвичайного стану. Причина — вузьке, але надзвичайно впливове лобі перепродавців електроенергії та «зеленої» енергетики, яким вигідний поточний status quo.
Бензин по 100: чи реально і коли
Ціни на пальне в Україні зростали практично щодня впродовж останніх тижнів. Дизель дорожчає швидше за бензин — через підвищений попит під час весняної посівної кампанії. Ситуацію посилює конфлікт у Перській затоці.
Кущ застерігає від ілюзій: «Всі види енергії зростають одночасно з нафтою — природний газ, вугілля, електроенергія». А механізм ціноутворення нагадує храповик — обертається тільки в один бік. Девальвація гривні додатково підсилює здорожчання імпортного палива.
Треба готуватися до бензину по 100 гривень за літр — якщо конфлікт на Близькому Сході триватиме. За цінами на бензин по 100 ми можемо побачити і гречку по 100.— Олексій Кущ
Загальна інфляція за час повномасштабного вторгнення, за даними Центру економічної стратегії, склала ~61%: електроенергія подорожчала на 178%, пальне — майже вдвічі, продукти харчування — на 74%. З урахуванням березня 2026 року по продуктах може бути вже близько 100%.
ВПК і дронова економіка: хто насправді заробляє
На тлі фінансових труднощів звучать оптимістичні тези: акції українського дефенс-стартапу СВАР злетіли більш ніж на 1000% після виходу на Nasdaq, капіталізація перевищила 725 млн доларів. Президент Зеленський оголосив, що Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ та інші країни Перської затоки звернулися до України щодо захисту від дронів. Чи означає це, що ВПК може «витягти» економіку?
Кущ закликає до тверезості. По-перше, оборонно-промисловий комплекс не може розвиватися у вакуумі: він потребує розвиненої цивільної промисловості та галузей-суміжників. По-друге, IPO приватних компаній — не дохід державного бюджету. Компанія може бути зареєстрована в американському штаті і сплачувати всі податки там.
Втрачена цінність: терабайти бойових даних
Єдиний справжній унікальний актив України у глобальному вимірі — терабайти інформації, накопиченої з дронів та бойових операцій. Ця інформація є безцінною для навчання систем штучного інтелекту і може коштувати мільярди.
Проблема: немає жодного законодавчого визначення, кому належить ця інформація. Де-факто вона безоплатно переходить до приватних компаній і стартапів, які монетизують її за кордоном. Держава не отримує нічого.
Кущ пропонує: законодавчо зафіксувати державну власність на ці дані, створити спеціалізований дата-центр для їх монетизації через залучення іноземних інвесторів. Це могло б принести мільярди до Міністерства оборони.
Щодо ідеї відкрити експорт зброї — Кущ вважає її нонсенсом: виробничі потужності ВПК завантажені лише на 30% через брак фінансування. Спочатку слід добитися 100% завантаження внутрішнього ВПК, а вже потім говорити про надлишки для експорту.
Демографічна катастрофа: нація на межі зникнення
Найбільш моторошна частина аналізу — демографія. За даними британської аналітики, населення України скоротилося з 40 до близько 20 млн осіб за 2014–2025 роки. За прогнозами ООН, до 2050 року Україна може стати країною з найнижчою часткою молоді у світі: з 7,3 млн молодих людей у 2000 році залишиться лише 2,3 млн.
Коефіцієнт фертильності — кількість дітей на одну жінку фертильного віку — впав до 0,8–0,9. Для простого відтворення нації потрібно 2,1. Перевищення смертності над народжуваністю щорічно становить 250–300 тисяч осіб — «зникає ціле місто, як Вінниця».
Кущ наводить простий математичний розрахунок: із приблизно 2 млн дітей до 5 років, що зараз в Україні, половина — дівчатка (1 млн). З коефіцієнтом 0,9 вони народять максимум 800–900 тисяч дітей. З них — 400 тисяч дівчаток, які народять 200–300 тисяч. Через дві-три ітерації поколінь нація зменшується до рівня виживання — переважно люди літнього віку без здатності до репродукції.
Повномасштабна війна — це національна трагедія. А те, що відбувається з демографією — це національна катастрофа. — Олексій Кущ
Єдиний дієвий інструмент — репатріація, але виключно на позитивних стимулах: запуск економічної моделі зростання, соціальні програми підтримки сімей, створення «капіталу майбутніх поколінь» з доходів від природних ресурсів. І, звичайно, завершення війни — без цього будь-яке планування є ілюзією.
Іран і Близький Схід: чому це напряму стосується України
Конфлікт у Перській затоці — не абстрактна геополітика для України. Ланцюжок простий: ескалація → зростання цін на нафту → дорожчання всіх видів енергії → дорожчання транспортування → продовольчий шок → зростання цін на добрива → здорожчання посівної кампанії.
За оцінкою Куща, Трамп опинився у стратегічному «цуґцванзі»: виходити з конфлікту — геополітична катастрофа та втрата Близького Сходу на користь Китаю; залишатися — затяжна повномасштабна війна. Поточна тактика Вашингтона — постійні заяви про мир та деескалацію — лише пригальмовує зростання нафтових цін, але не зупиняє його.
«Кожен день, коли нафта не по 150 доларів — це вже перемога для США».
Що робити: шість системних кроків
Зі слів Куща можна скласти перелік конкретних пропозицій, які, на його думку, могли б змінити ситуацію:
- Запустити модель військового кейнсіанства. Держава через державні інвестиції та кредитні механізми має створити ефект мультиплікатора в економіці. ВВП має зростати 7–8%, а не 1,8%.
- 100% завантаження ВПК. Виробничі потужності завантажені лише на 30%. Потрібні кредити, субвенції та дотаційні механізми для повного завантаження оборонної промисловості.
- Перевести ринок електроенергії у режим надзвичайного стану (у фінансовій та ціновій частині), щоб захистити промисловість від шаленого зростання тарифів.
- Законодавчо закріпити державну власність на бойові дані з дронів і запустити монетизацію цього активу через державний дата-центр.
- Створити стратегічний матеріальний резерв (паливо, продовольство, ліки) на 90 днів на території Польщі та Словаччини, захищений від ракетних ударів.
- Репатріаційна програма на позитивних стимулах: економічна модель зростання + соціальна підтримка сімей + «капітал майбутніх поколінь» з доходів від природних ресурсів.