Рішення української влади перепоховати прах лідера Організації українських націоналістів (ОУН) Андрія Мельника на Національному військовому меморіальному кладовищі в Києві викликало гостру дипломатичну реакцію з боку Єрусалима. У спеціальній заяві, яку оприлюднило Міністерство закордонних справ Ізраїлю, висловлено глибокий жаль та серйозне занепокоєння з приводу проведення офіційної державної церемонії. Ізраїльська сторона наголосила, що Мельник співпрацював з нацистами, і закликала не ігнорувати історичну правду та пам’ять про жертв Голокосту, убитих нацистами та їхніми посібниками.
До критики офіційного Києва приєднався й Національний меморіал катастрофи та героїзму Яд Вашем. У своїй заяві представники меморіального комплексу зазначили, що вшанування лідера руху, який підтримував нацистську Німеччину та взаємодіяв з нею під час переслідувань і масових убивств євреїв, суттєво підриває моральну цілісність, яка лежить в основі збереження пам’яті про трагедію Голокосту. В Яд Вашем зауважили, що національні комеморативні заходи в Україні не повинні відбуватися за рахунок спотворення історичних фактів.
Нагадаємо, що 19 травня у Люксембурзі відбулася ексгумація праху Андрія Мельника та його дружини Софії. 21 травня домовину доправили до України, де згодом виставили для загального прощання в Патріаршому соборі Воскресіння Христова УГКЦ у Києві. Урочиста церемонія перепоховання відбулася 25 травня за участі громадськості та представників духовенства. Подібні кроки є логічним продовженням політики пам’яті, спрямованої на деколонізацію українського історичного простору та повернення імен тих, хто боровся за суверенітет України у ХХ столітті.
Постать Андрія Мельника є однією з найбільш складних в українській історіографії. Ставши головою Проводу українських націоналістів після вбивства Євгена Коновальця, Мельник очолив помірковане крило ОУН (так званих «мельниківців»). Його політична стратегія на початку Другої світової війни дійсно передбачала спроби тактичного союзу з Третім Рейхом з метою відновлення української державності. Проте згодом німецька окупаційна влада репресувала мельниківців, а сам лідер у 1944 році був заарештований гестапо та ув’язнений у концтаборі Заксенгаузен. Після війни він перебував в еміграції, де й помер у 1964 році.
Цей процес відбувається на тлі кривавої повномасштабної війни, коли ворожа пропаганда намагається використати будь-який привід для дискредитації нашої держави на міжнародній арені. Поки РФ озвучує нові погрози Кремля про продовження ракетного терору Києва, внутрішня консолідація та збереження зовнішньої підтримки є життєво важливими. Російські пропагандисти регулярно використовують складні сторінки української історії, аби виправдати свій масований терор Києва та інших міст, спекулюючи на темі боротьби з радикалізмом.
Дипломатичний інцидент з Ізраїлем демонструє, наскільки тонкою є межа між внутрішнім державотворенням та міжнародною дипломатією. Україні доведеться шукати баланс між вшануванням борців за незалежність та повагою до чутливості закордонних партнерів у питаннях, пов’язаних з трагедіями Другої світової війни.