Офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова вкотре виступила з погрозами на адресу Кишинева, заявивши, що Москва «відповість» на будь-які заходи Молдови щодо російських громадян у невизнаному Придністров’ї. Першоджерелом цієї заяви стали офіційні інформаційні ресурси російського зовнішньополітичного відомства. Подібна риторика нагадує класичні методи Кремля з формування «приводу» для подальшої агресії. Ситуація набуває критичного забарвлення на тлі спрощеної процедури видачі паспортів РФ для жителів регіону, що є відвертим інструментом політичного тиску та легалізації присутності Москви в регіоні.
Президентка Молдови Майя Санду справедливо трактує ці дії як цілеспрямовану стратегію дестабілізації, спрямовану на перешкоджання євроінтеграційному курсу країни та зусиллям з реінтеграції Придністров’я. Кремль використовує «паспортну диверсію» не лише для політичного впливу, а й для підготовки бази для своїх наступних гібридних атак. Це стратегія, яку Росія вже успішно апробувала в інших конфліктах, де «захист співвітчизників» ставав ширмою для окупації.
Загроза посилення російської присутності в регіоні не є абстрактною. Аналітики звертають увагу на те, що РФ розглядає Придністров’я як один із важелів впливу на південні регіони України, зокрема на Вінниччину та Одеську область. Як повідомлялося раніше, існують плани Москви щодо створення так званої «буферної зони», що прямо корелює з розширенням контингенту в невизнаній республіці. Така ескалація вимагає від України підвищеної пильності, адже безпекова ситуація на кордоні з Білоруссю також залишається напруженою — про що детально аналізувалося у матеріалі про заходи безпеки на кордоні з Білоруссю.
Крім того, варто згадати, що подібні маневри Кремля супроводжуються дипломатичним тиском у ширшому форматі, про що свідчить активна протидія Москві в межах нових міжнародних ініціатив, зокрема у форматі «Е3» — деталі цих дипломатичних процесів доступні за посиланням на статтю про нові кроки Зеленського щодо тиску на РФ.
Російська політика в Придністров’ї залишається класичним прикладом «замороженого конфлікту», який Кремль періодично намагається «розморозити» для отримання нових важелів у геополітичній грі. Станом на сьогодні Придністров’я слугує плацдармом для дестабілізації Молдови та створення постійної напруги на південно-західному фланзі України. Ігнорувати ці сигнали — означає дозволити агресору діяти за його сценарієм. Міжнародна спільнота має чітко усвідомити: будь-яка «захисна» риторика Москви щодо Придністров’я є прямою підготовкою до подальших ворожих кроків проти суверенних держав.