Офіційний Пекін виступив із різкою заявою, заперечуючи оприлюднену агенцією Reuters інформацію про те, що на території КНР проходили підготовку російські військові для подальшої участі у війні проти України. Як повідомляє Укрінформ, представник Міністерства закордонних справ Китаю назвав ці звинувачення спробою перекласти провину за російську агресію на третю сторону. Дипломатичний корпус Піднебесної наполягає на своїй «об’єктивній та неупередженій позиції», заявляючи, що Пекін нібито докладає зусиль для мирних переговорів.
Ситуація навколо можливої військової допомоги Москві з боку Пекіна стає все більш напруженою. На тлі того, як Кремль намагається залучити будь-які ресурси для підтримки окупаційного контингенту, питання про те, де пролягає червона лінія китайського нейтралітету, залишається відкритим. Раніше західні розвідки вказували на тренування близько 200 російських військовослужбовців у Китаї, що прямо суперечить офіційній риториці про «миротворчі зусилля». Ця невідповідність змушує світ переосмислювати справжні цілі китайської дипломатії, які часто виглядають як геополітичні ігри Пекіна: між публічною підтримкою Путіна та залаштунковою критикою.
Китайська сторона використовує улюблену тактику уникання відповідальності, закликаючи не «розпалювати конфронтацію». Однак такі заяви виглядають дедалі менш переконливо на фоні постійного поглиблення військово-технічного співробітництва між РФ та Іраном, а також чуток про передачу Пекіном технологій подвійного призначення. Поки Генштаб ЗСУ фіксує 250 бойових зіткнень за добу, стає зрозуміло, що підтримка агресора з боку таких гравців, як Китай, значно ускладнює ситуацію на фронті.
Варто зазначити, що це не перша спроба Пекіна виправдатися. Останнім часом у ЗМІ з’являються суперечливі повідомлення про нібито критичне ставлення Сі Цзіньпіна до дій російського диктатора на переговорах із лідерами Заходу. Проте, аналізуючи реальні кроки, ми бачимо, що Китай продовжує забезпечувати економічну життєздатність Росії, попри міжнародні санкції. Заперечення Reuters — це не стільки захист правди, скільки спроба зберегти репутаційні активи на міжнародній арені, де Пекін намагається всидіти на двох стільцях одночасно, балансуючи між збереженням відносин із РФ та уникненням вторинних санкцій з боку Вашингтона.