У Люксембурзі 19 травня відбулася урочиста церемонія ексгумації останків полковника Армії УНР та голови ОУН (1938–1964) Андрія Мельника і його дружини Софії Федак-Мельник. Про це повідомив перший заступник голови Держкомтелерадіо України Богдан Червак у своєму дописі у Facebook. Ця подія стала початком процесу вшанування знакових постатей української історії, які тривалий час спочивали за кордоном.
За словами Червака, процедура пройшла з дотриманням усіх протоколів, що супроводжували похорон 1964 року, проте з однією суттєвою відмінністю: цього разу найвищу шану полковнику віддала незалежна Україна. На церемонії були присутні представники Офісу Президента, МЗС та Українського інституту національної пам’яті. Президент Володимир Зеленський наголосив, що держава системно працює над поверненням своїх героїв, які боролися за незалежність у минулому столітті. Окрім подружжя Мельників, влада готує рішення щодо вшанування пам’яті Євгена Коновальця та інших визначних історичних постатей.
Повернення останків стало можливим завдяки розпорядженню Кабінету Міністрів № 460, яке визначило чіткий план заходів з організації перепоховання. Згідно з графіком Української греко-католицької церкви, заупокійні богослужіння пройдуть у Патріаршому соборі у Києві з 22 по 24 травня, а фінальна церемонія відбудеться 24 травня на Національному військовому меморіальному кладовищі, де розташовано Пантеон видатних українців.
Андрій Мельник був ключовою постаттю українського визвольного руху, соратником Євгена Коновальця та лідером ОУН (мельниківців). Його життя — це шлях боротьби, що включав ув’язнення польською владою та перебування у нацистському концтаборі Заксенхаузен. Після Другої світової війни він докладав колосальних зусиль для консолідації української еміграції, ставши ініціатором створення Всесвітнього конгресу українців. Ця подія є частиною ширшої державної політики з відновлення історичної справедливості. Раніше, як ми писали про зовнішньополітичні пріоритети України, влада активно працює над укріпленням партнерств, зокрема і в контексті вшанування пам’яті визначних діячів за кордоном. Повернення Мельника додому — це не лише історичний жест, а й підтвердження нерозривності поколінь борців за свободу, чиї зусилля зрештою призвели до сучасної державності. Це також нагадує нам, як і у випадку, коли Німеччина відмовляється від залежностей, що Україна нарешті розриває пута минулого, самостійно формуючи свій пантеон героїв.