Україна зіткнулася з критичною ситуацією в секторі логістики: за даними Reuters, країна втратила близько третини потужностей для експорту зерна через систематичні атаки Росії на чорноморські порти. Це не просто економічна втрата — це свідомий терор, спрямований на підрив української економіки та створення продовольчої кризи у світі.
За оцінками Всеукраїнського аграрного саду, поточна пропускна здатність портів скоротилася з 6 млн до 4 млн тонн зерна на місяць. Росія використовує балістичні ракети для ударів по терміналах та логістичних вузлах, намагаючись зробити відвантаження небезпечним або економічно недоцільним для судновласників. Важливо розуміти, що подібні акти агресії є частиною ширшої стратегії виснаження України, подібної до схем, що використовуються в інших сферах, таких як фінансове удушення агресора через санкції, проте тут ворог намагається «удушити» наш експортний потенціал.
Наслідки атаки є комплексними: суттєво зросла вартість фрахту, оскільки страхові ризики для судів, що заходять в українські води, досягли пікових значень. Це змушує аграріїв шукати альтернативні маршрути, проте саме морський коридор забезпечує понад 90% експорту зернових та олійних культур. Ситуація погіршується і тим, що «Укрзалізниця» фіксує падіння обсягів перевезень зерна в бік Одеси, а ключові гравці, як-от Kernel, змушені призупиняти роботу терміналів. Крім того, на тлі нестабільності в енергетичному секторі, Україна активно розвиває міжнародну співпрацю, як це відбувається з проектами, де Хорватія розширює термінал СПГ для стабілізації постачання в Україну, що демонструє необхідність побудови нових логістичних ланцюгів для виживання економіки.
Сьогодні аграрна продукція залишається основним джерелом валютних надходжень для України, тому втрата третини потужностей — це прямий удар по курсовій стабільності та обороноздатності держави. Світовий ринок, де Україна забезпечує 11% експорту кукурудзи та 6% пшениці, відчує дефіцит та цінові коливання. Якщо міжнародна спільнота не посилить тиск на агресора та не забезпечить надійніші засоби протиповітряної оборони для захисту портової інфраструктури, Росія продовжуватиме використовувати голод та економічний шантаж як інструмент геополітичного тиску. Системність російських атак вказує на те, що для Кремля морські порти стали пріоритетною ціллю, тому питання захисту українського неба є питанням виживання не лише для українських аграріїв, а й для мільйонів людей у країнах, що залежать від нашого збіжжя.