Двоє ключових переговірників президента США Дональда Трампа — спецпосланник Стів Віткофф та Джаред Кушнер — опинилися в центрі уваги через дисбаланс у зовнішній політиці Білого дому, про що свідчить розслідування The New York Times. Поки ситуація на фронті загострюється, а інтенсивність бойових дій досягає пікових значень, американська дипломатія, схоже, зосередила свої зусилля на іранському векторі, витісняючи питання російсько-української війни на периферію стратегічного планування.
Цього тижня Віткофф та Кушнер перебували в Катарі, де проводили раунд переговорів щодо Ірану. У цей самий час Україна стикалася з черговими хвилями атак, а РФ продовжувала нарощувати присутність своїх сил. Такий розрив у пріоритетах викликає дедалі більше питань щодо реальної готовності Вашингтона до активної ролі в досягненні миру. Останній задокументований факт прямих контактів між сторонами конфлікту за посередництва американців відбувся ще у лютому в Швейцарії.
Аналітики звертають увагу, що адміністрація Трампа демонструє вибірковий підхід до кризи. Хоча чиновники на умовах анонімності стверджують про підтримку «щоденного зв’язку» з Києвом та Москвою, відсутність візитів високого рівня до України — зокрема, Стів Віткофф досі не відвідав Київ — свідчить про глибоку кризу довіри та невизначеність стратегії. Водночас Кремль продовжує маніпулювати образом Віткоффа, намагаючись використати його як канал для тиску на питання розширення НАТО.
Ситуація виглядає парадоксальною: РФ, незважаючи на спроби вибудувати персональні канали комунікації, все одно висловлює невдоволення нерегулярністю діалогу та відсутністю системності. У цей критичний період Україна продовжує посилювати свій оборонний потенціал, паралельно адаптуючись до нових геополітичних реалій, зокрема через новий алгоритм для іноземних добровольців, що дозволяє більш ефективно інтегрувати легіонерів у Сили оборони.
Експерти Factage Ukraine наголошують, що відсутність конкретних кроків з боку Вашингтона грає на руку агресору. Поки Кушнер та Віткофф очікують на «вагомі приводи» для візитів, а не просто для «фотосесій», ситуація на полі бою вимагає негайних рішень. Без чіткого дипломатичного структурування процесів, які б враховували безпекові інтереси України, ризик подальшої ескалації залишається критично високим. Відтак, українська сторона продовжує готуватися до будь-яких сценаріїв, інвестуючи в технологічний розвиток та оборону, що є єдиним дієвим запобіжником проти імперських амбіцій Кремля.