Міждержавні відносини України та Польщі знову опинилися в зоні турбулентності через складні історичні питання, які безпосередньо проєктуються на сучасну військову символіку. Керівник президентського Бюро міжнародної політики Польщі Марцін Пшидач у коментарі для польського видання RMF24 заявив, що Варшава очікує від Києва кроку назад у питанні присвоєння окремому центру Сил спеціальних операцій (ССО) почесного найменування «імені Героїв УПА». За словами польського високопосадовця, українська сторона має час для глибокого аналізу цінності двосторонніх відносин та ухвалення відповідних рішень, що допоможуть зняти політичне напруження.
Присвоєння ССО цього почесного звання викликало бурхливу та емоційну реакцію у Варшаві, де історична спадщина Української повстанської армії (УПА) трактується через призму трагічних подій минулого. Польська еліта та суспільство сприйняли цей крок як вияв неповаги на тлі колосальної всебічної допомоги, яку Польща надала Україні з початку повномасштабного російського вторгнення. Президент Інституту національної пам’яті Польщі Кароль Навроцький навіть виступив із радикальною пропозицією позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі, яку український лідер отримав у 2022 році.
На тлі запеклих дискусій МЗС України наголосило, що бійці ССО, виступаючи з ініціативою присвоєння почесного звання, прагнули підкреслити тяглість українських військових традицій у боротьбі за незалежність і «точно не мали на меті образити дружній польський народ». Це відбувається в період, коли українські захисники щоденно стримують ворога на передовій, демонструючи надлюдські зусилля. Зокрема, нещодавня рекордна інтенсивність боїв на фронті показує, в якій критичній точці перебуває українська оборона, що робить стабільність військових та дипломатичних альянсів життєво важливою для виживання держави.
З іншого боку, цей конфлікт демонструє, що інтеграція України до європейського простору вимагатиме не лише економічних та правових реформ, а й надскладної дипломатичної роботи над історичним примиренням. Так само, як європейські країни проходять через глибоку трансформацію відносин — наприклад, коли ми бачимо, як відбувається кінець епохи офшорного раю у відносинах між Кіпром та РФ, що свідчить про очищення Європи від російських капіталів — Україна також мусить синхронізувати свої кроки з європейськими партнерами, враховуючи їхню чутливість до історичної пам’яті.
Польська сторона чітко артикулює: «м’яч на боці України». Марцін Пшидач підкреслив, що чимало поляків відчувають «виправданий гнів і розчарування», оскільки очікували більшої делікатності від Києва в питаннях, які є надзвичайно болючими для польського суспільства. Варшава залишає «тимчасове вікно» для компромісу, але дає зрозуміти, що бездіяльність з боку України може негативно вплинути на майбутню динаміку стратегічного партнерства.
Аналітики Factage Ukraine зазначають, що подібні кризи вказують на необхідність створення постійно діючих двосторонніх інституцій для координації історичної політики. У часи екзистенційної загрози збереження міцного тилу та стратегічного союзу з Польщею є безальтернативним пріоритетом для України, що вимагає гнучких, виважених та часом непростих дипломатичних рішень.