Кількість українських громадян, які мають статус тимчасового захисту в країнах Європейського Союзу, демонструє тенденцію до поступового скорочення. Як повідомляє офіційне статистичне відомство Євростат, лише за березень 2026 року цей показник зменшився на 68 980 осіб, досягнувши позначки у 4,33 мільйона біженців. Це зниження на 1,6% порівняно з лютневими даними свідчить про початок трансформації міграційної карти Європи.
Аналітики звертають увагу на неоднорідність цих процесів. Найбільш помітний відтік зафіксовано в Італії, де кількість отримувачів допомоги скоротилася майже вдвічі — на понад 30 тисяч осіб. Експерти пояснюють таку динаміку не лише прагненням до повернення, а й суто бюрократичними факторами, зокрема завершенням термінів дії щорічних дозволів на проживання, які потребують оновлення. Схожі тенденції спостерігаються у Чехії та Фінляндії, де кількість українців зменшилася на 19,8 тисячі та 8 тисяч відповідно.
Водночас говорити про масовий відтік з ЄС передчасно. У 14 державах блоку, навпаки, зафіксовано приріст кількості українців. Лідером за цим показником залишається Німеччина, яка прийняла ще 7,5 тисячі громадян України, також позитивна динаміка спостерігається в Іспанії та Румунії. Подібні переміщення вказують на активну внутрішню міграцію: люди обирають країни з кращими соціальними умовами або ширшими можливостями для працевлаштування. Раніше ми вже детально аналізували, чи замінить штучний інтелект українців на роботі, і ці питання ринку праці стають дедалі актуальнішими для наших біженців за кордоном.
Географія розселення українців залишається досить стабільною. Німеччина продовжує утримувати статус головного хабу, приймаючи майже третину від загальної кількості українців у ЄС. Польща та Чехія, попри коливання статистики, залишаються в трійці найпопулярніших напрямків. Ситуація з безпекою в Україні також впливає на рішення людей, адже регулярні загрози продовжують тримати суспільство в напрузі, про що свідчать звіти про наслідки обстрілів, як-от нещодавня нічна атака БПЛА на Київ.
Уряди деяких країн поступово переглядають підходи до підтримки українців, пропонуючи нові стимули для адаптації або повернення додому. Проте ключовим фактором, що визначатиме подальшу міграційну динаміку, залишається ситуація на фронті та стабільність енергетичної та економічної інфраструктури в Україні. На даний момент ми спостерігаємо перехід від «екстреного» етапу надання притулку до довгострокового планування життя в умовах невизначеності.