Україна зробила рішучий крок у боротьбі за справедливість: Офіс Генерального прокурора офіційно передав до Міжнародного кримінального суду (МКС) у Гаазі ґрунтовну доказову базу щодо примусового переміщення та незаконного ув’язнення понад 1800 українських громадян. Як повідомляє Офіс генпрокурора, злочинна схема охоплює період з листопада 2022 року, коли окупаційні війська насильно вивезли в’язнів із Херсонської та Миколаївської областей через територію окупованого Криму безпосередньо до російських виправних колоній.
Це не поодинокі випадки, а спланована операція Кремля. Слідство встановило, що в місцях позбавлення волі на території РФ українці стикаються з нелюдськими умовами: катуваннями, побиттям, психологічним тиском та примусовою паспортизацією. Ба більше, постраждалих змушують будувати оборонні споруди ворога, а після завершення терміну ув’язнення їх нерідко залишають під вартою без жодних законних підстав. Докази, надані до МКС, базуються на свідченнях понад 400 жертв та очевидців, а також на аналізі внутрішніх документів російських державних органів.
Ситуація на окупованих територіях залишається критичною, і подібні акти насильства є частиною стратегії терору. В цей час українські військові продовжують протистояти агресору на лінії фронту, де щоденно фіксуються надскладні бої. Про масштаб цієї протидії свідчать дані про те, що 233 бойових зіткнення за добу: Генштаб оновив дані про напружену ситуацію на фронті. Кожен такий випадок фіксації воєнних злочинів — це крок до того, що жоден виконавець та організатор не уникне покарання.
Окрім прямих фізичних знущань, Росія використовує терор як інструмент деморалізації, що часто супроводжується застосуванням новітніх засобів ураження. Раніше ми розповідали, як знищення «дрона-дракона»: як українські бійці знешкодили ворожий БПЛА з термітною сумішшю стало ще одним підтвердженням цинічного характеру цієї війни. Передача справи до МКС є сигналом того, що системні злочини РФ, зокрема незаконне тримання в’язнів, стають предметом пильного міжнародного нагляду. Міжнародна спільнота має чітко усвідомити масштаб порушень прав людини, які здійснює країна-агресор, ігноруючи всі норми міжнародного права та Женевські конвенції.