24 Травня 2026, 22:45

«Відчуття катастрофи»: чому російські еліти втрачають віру в Путіна

Володимир Путін на нараді в Кремлі

У вищих владних колах Росії зростає рівень внутрішньої напруги та відвертого невдоволення діями Володимира Путіна. Як повідомляє The Guardian за посиланням на першоджерело, російські еліти все частіше говорять про неминучу катастрофу, спричинену затяжною війною, економічною деградацією та тотальною цензурою в інтернеті. Попри спроби представників цивільного блоку Кремля, таких як Дмитро Пєсков чи Сергій Кирієнко, вплинути на ситуацію, диктатор залишається глухим до реальності.

Ситуація всередині системи нагадує «очікування кінця». Російський бізнес, затиснутий лещатами санкцій та тиском силовиків, перейшов у стан глибокої пасивності. Відомий підприємець Олег Тіньков підтверджує: еліта боїться відкритого протесту, проте віра в «переможний» фінал згасає з кожним днем. Путін, своєю чергою, перебуває у власній інформаційній бульбашці, де підлеглі продовжують малювати оптимістичні звіти про ситуацію на фронті. Раніше ми писали про те, як фіаско «імпортозаміщення» доводить недієздатність російської економіки, яка з кожним місяцем все глибше занурюється в кризу.

Основною ціллю диктатора залишається Донбас. Згідно з даними європейської розвідки, Путін одержимий ідеєю повного контролю над українськими територіями, ігноруючи при цьому системні проблеми всередині РФ. В умовах, коли репресивний апарат ФСБ поглинає дедалі більше суспільного простору, а інтернет-простір стає повністю підконтрольним, «кришка» внутрішнього тиску в Росії повільно зсувається.

Варто зазначити, що це не перша хвиля дестабілізації всередині кремлівських веж. Схожі процеси спостерігалися й раніше, коли міжнародна ізоляція та терористичні методи війни проти України виснажували ресурси агресора. Наприклад, системні провали в управлінні та наслідки міжнародної агресії неодноразово ставали приводом для внутрішніх чвар. Поки Путін продовжує свою руйнівну стратегію, світ спостерігає за поступовою ерозією режиму, який став заручником власних амбіцій та страхів. Чи здатні еліти на реальні зміни, чи вони просто спостерігатимуть за падінням у прірву разом із лідером — залишається відкритим питанням, відповідь на яке продиктує подальший хід війни.