Російська Федерація продовжує використовувати економічний тиск як ключовий інструмент своєї зовнішньої політики, запровадивши масштабну заборону на імпорт свіжих овочів, зелені та полуниці з Вірменії. Як повідомляє авторитетне видання The Moscow Times, під жорсткі обмеження російського регулятора «Россільгоспнагляд» потрапили томати, огірки, перець та інші сільськогосподарські культури. Офіційною причиною Москва традиційно називає «фітосанітарну загрозу» та «неусунення компетентними органами Вірменії раніше виявлених порушень». Проте за ширмою бюрократичних формулювань чітко простежується політичне підґрунтя: Кремль намагається покарати Єреван за його стрімкий розворот у бік Європейського Союзу та наміри вийти з орбіти російського геополітичного впливу.
Цей крок став продовженням послідовної торгової блокади Вірменії з боку РФ. Раніше під заборону потрапили вірменські квіти (через нібито виявлених шкідників), мінеральна вода «Джермук» та продукція трьох найбільших виробників вірменського коньяку й іншого алкоголю. Використання так званих «санітарних війн» є класичним інструментом гібридної агресії Кремля. Подібні методи Росія раніше випробовувала на Грузії, Молдові та Україні, коли ті заявляли про свої євроінтеграційні прагнення та намагалися вирватися з пострадянського зашморгу. Схожі процеси жорсткого протистояння між деструктивним російським впливом та європейським вектором розвитку наразі відбуваються в багатьох регіонах; зокрема, Брюссель ставить ультиматум Сербії, намагаючись покласти край тривалому «російському раю» на Балканах та змусити Белград визначитися із вектором інтеграції.
Геополітичне напруження між Москвою та Єреваном досягло апогею після серії рішучих заяв прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна. Вірменський лідер не лише піддав нищівній критиці бездіяльність Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) під час бойових дій у Нагірному Карабаху, але й відкрито заявив про можливість позбавлення Російської Федерації контролю над залізницею Вірменії. Наразі вірменська залізнична мережа перебуває в концесійному управлінні дочірньої компанії «РЖД», що дає Москві прямі важелі впливу на внутрішню логістику країни.
У відповідь на ці кроки кремлівський диктатор Володимир Путін виступив із прихованими погрозами на адресу Єревана. Він публічно натякнув на «неприпустимість» самостійної інтеграції з ЄС без погодження з Москвою та цинічно попередив, що продовження такої політики може призвести до дестабілізації країни за сценарієм, схожим на події в Україні 2014 року. Фактично РФ знову вдається до відкритого шантажу насильством і хаосом.
Для вірменського аграрного сектору нові обмеження стануть серйозним випробуванням. Досі Росія залишавалася найбільшим ринком збуту для вірменських фруктів та овочів. Проте аналітики вказують, що така болісна шокова терапія може змусити Вірменію прискорити диверсифікацію своєї економіки та логістики, шукаючи нові транзитні шляхи через Грузію, Туреччину та країни Близького Сходу. Зрештою, цей конфлікт демонструє, що Росія остаточно втратила інструменти «м’якої сили» на пострадянському просторі. Кремль більше не може запропонувати своїм сусідам привабливої моделі розвитку чи безпекових гарантій, тому змушений говорити виключно мовою торгових ембарго, військових погроз та економічного тиску. Для Вірменії вихід із цієї пастки буде складним і фінансово виснажливим, але це єдиний шлях до збереження реального державного суверенітету та безпеки.