Саміт «Групи семи» (G7), що має відбутися 15–17 червня у Франції, обіцяє стати ареною запеклих дипломатичних дискусій, однак одна з найбільш очікуваних зустрічей так і не відбудеться. Як повідомляє авторитетне видання The Guardian із посиланням на високопосадовця в адміністрації США, президент Дональд Трамп не планує проводити окрему двосторонню зустріч із українським лідером Володимиром Зеленським у межах цього заходу. Це рішення викликає чимало запитань у дипломатичних колах, адже Київ серйозно розраховував на прямий і детальний діалог із очільником Білого дому щодо подальшої стратегії військової та фінансової підтримки України.
Незважаючи на відсутність персонального формату, Володимир Зеленський та Дональд Трамп все ж перетнуться під час офіційної робочої сесії G7, де обговорюватиметься українське питання. Проте куди показовішим є перелік лідерів, з якими американський президент планує повноцінні двосторонні переговори. Серед них — президент Франції Емманюель Макрон, а також делегації з Катару, Об’єднаних Арабських Еміратів, Єгипту та Індії. Те, що український президент опинився поза цим списком, свідчить про зміщення акцентів у дипломатичній грі Вашингтона, що розгортається на тлі літніх воєнних кампаній. У цьому контексті надзвичайно важливо розуміти, що дипломатія сили та далекобійні удари визначають розвиток подій на фронті, де кожен крок союзників зважується на вагах глобальної безпеки.
Українська сторона не приховувала своїх сподівань на особистий діалог. Зеленський планував детально обговорити з Трампом посилення санкційного тиску на Російську Федерацію, а також американську позицію щодо можливого залучення додаткових інструментів стримування агресора. Окрему увагу планувалося приділити баченню Вашингтоном умов завершення війни. Тим часом представники США публічно демонструють стриманий оптимізм, наголошуючи, що просування російських військ на фронті «практично зупинилося», а Білий дім зацікавлений у якомога швидшому досягненні миру.
Така позиція Вашингтона викликає змішані почуття. З одного боку, констатація стабілізації фронту грає на руку Києву в питанні демонстрації ефективності оборони. З іншого — прагнення США до швидкого фіналу війни без чіткого забезпечення українських інтересів створює ризики заморожування конфлікту на невигідних умовах. Очевидно, що європейська архітектура стабільності не може бути побудована без урахування інтересів України, оскільки глобальна геополітична взаємозалежність доводить: безпека Європи є абсолютно неможливою без повної інтеграції України в євроатлантичні структури.
Саміт G7 залишається ключовим майданчиком для консолідації світових демократій. Участь Зеленського в багатосторонніх форматах спрямована саме на те, щоб відновити міцний консенсус серед лідерів «Великої сімки» щодо безкомпромісної підтримки України. Неформальні розмови на полях саміту та спільні робочі сесії все ж залишають вікно можливостей для того, аби донести до Дональда Трампа критичну важливість збереження стабільного фінансування та постачання зброї. Проте очевидно, що Києву доведеться адаптуватися до більш прагматичного, транзакційного підходу американської адміністрації, де кожен дипломатичний крок вимагає додаткових аргументів та доказів військової ефективності на полі бою.