Російський агропромисловий комплекс, попри бадьорі звіти Москви про «рекордні показники», опинився у глибокій системній кризі. Як повідомляє Служба зовнішньої розвідки України, штучно стимульоване зростання валового збору зерна обертається для фермерів РФ справжньою катастрофою через падіння рентабельності та тиск з боку держави.
Попри сприятливі погодні умови, які Москва використовує як інструмент пропаганди успіхів, реальність виглядає протилежною. Вартість російської пшениці на світових ринках продовжує знижуватися, досягаючи рівня близько 240 доларів за тонну, що на 10 доларів менше, ніж торік. Водночас виробники стикаються з вибуховим зростанням витрат на пальне, добрива та логістику. Це створює «ножиці цін», де фермер змушений продавати продукцію на межі або нижче собівартості. Варто нагадати, що подібні структурні проблеми в економіці агресора вже призводять до деградації промислового сектору, детальніше про що можна прочитати в матеріалі про економічний ефект від знищення нафтопереробних потужностей РФ.
Ситуація ускладнюється перенасиченням внутрішнього ринку: запаси зерна в РФ вже сягнули 25 млн тонн. Експортні потоки, які традиційно спрямовувалися до Єгипту чи Туреччини, суттєво сповільнилися. Кремль намагається врегулювати цей дисбаланс жорсткими адміністративними методами, запроваджуючи квоти та змінні мита. Фактично, держава вилучає надприбутки у виробників саме тоді, коли на світовому ринку з’являється сприятлива кон’юнктура, позбавляючи аграріїв можливості інвестувати у розвиток бізнесу.
Окрім фінансових труднощів, російський агросектор потерпає від погодних аномалій, що вже призвели до зриву графіків посівної у ключових регіонах — Поволжі та на півдні. Якщо ці чинники накладуться на дефіцит кадрів та технічну відсталість, то очікувані рекорди можуть не відбутися. Наразі ж російське фермерство перетворюється на заручника державної політики, де «великий врожай» означає лише збільшення боргового навантаження. Ця тенденція є логічним продовженням загального економічного спаду, про який вже неодноразово застерігали аналітики, зокрема у контексті інших секторів російської економіки, як це описувалося у матеріалі про удари по оборонній промисловості РФ.
Підсумовуючи, російське сільське господарство стає черговою жертвою власної командно-адміністративної системи, яка в умовах санкцій та ізоляції втрачає конкурентоспроможність, залишаючи фермерів наодинці з падінням цін та державним тиском.