Українська культура зазнала важкої втрати: пішов із життя видатний художник-мультипликатор, режисер та педагог Євген Сивокінь, про що офіційно повідомила Українська кіноакадемія. Його відхід — це завершення цілої епохи, адже саме Сивокінь був тим, хто закладав фундамент сучасної української анімаційної школи, виховавши не одне покоління митців, які сьогодні продовжують його справу.
Творчий шлях Євгена Сивоконя налічує понад 25 анімаційних стрічок, кожна з яких стала вагомим внеском у національне кіномистецтво. Серед його найвідоміших робіт — «Людина і слово», «Країна Лічилія», «Спаси і сохрани», «Пліткарки», «Ненаписаний лист» та щемлива робота «Засипле сніг дороги». Кожен з цих фільмів — це глибоке філософське дослідження людської природи, викладене мовою лаконічної, але надзвичайно влучної анімації. Його роботи неодноразово представляли Україну на престижних міжнародних кінофестивалях, здобуваючи призи та визнання критиків, що підтверджувало високий рівень української школи анімації на світовій арені.
Окрім безпосередньої режисерської та сценарної роботи, Євген Сивокінь був видатним педагогом. Він не просто передавав технічні навички, а навчав баченню світу через призму мистецтва, виховуючи справжніх майстрів, які сьогодні працюють у провідних студіях світу та України. Саме завдяки таким постатям, як Сивокінь, українське кіно навіть у найважчі часи зберігало свою ідентичність. Нагадаємо, що в часи війни підтримка українського культурного фронту не менш важлива, ніж технологічні досягнення, такі як створення Альянсу дронів, що допомагають виборювати нашу незалежність.
У 2022 році внесок Євгена Сивоконя у розвиток українського кінематографа був відзначений національною премією «Золота Дзиґа». Це була заслужена шана за десятиліття відданої праці, навіть коли обставини вимагали неймовірних зусиль. Він залишався вірним собі, продовжуючи творити й навчати. Смерть Сивоконя — це великий біль для всього мистецького товариства, проте його спадщина житиме у фільмах, які вивчатимуть майбутні режисери, та у пам’яті всіх, хто мав честь навчатися у великого Майстра. Його внесок у культуру назавжди залишиться невід’ємною частиною національної історії, символом невтомного пошуку істинних людських цінностей.