Під час пресконференції 9 травня 2026 року, стенограму якої оприлюднив Кремль, Володимир Путін виступив із відвертими погрозами на адресу Вірменії. Російський диктатор, коментуючи євроінтеграційні прагнення Єревана, відкрито натякнув, що нехтування інтересами Москви може призвести до повторення «українського сценарію» 2014 року. Очевидно, що під цим Путін розуміє загрозу збройної агресії та окупації територій.
Путін наголосив, що Вірменія повинна узгоджувати свої зовнішньополітичні вектори з Кремлем, запропонувавши провести референдум щодо вступу до ЄС. «На мій погляд, було б правильно… визначитися якомога раніше», — заявив він, додавши, що це дозволило б сторонам «інтелігентно розстатися». Проте за цією дипломатичною обгорткою криється жорсткий ультиматум. Російський лідер прямо пов’язав євроінтеграцію України з початком бойових дій, намагаючись залякати владу у Вірменії можливими наслідками незалежного політичного курсу.
Поведінка Москви не є несподіванкою. Кремль звик використовувати дипломатичний тролінг та відвертий шантаж як інструменти зовнішньої політики. Подібні заяви лише підтверджують, що будь-який суверенний вибір сусідів РФ сприймається там як екзистенційна загроза. Ми вже бачили подібні методи у випадку з Україною, де формат перемовин з агресором завжди залишається неприйнятним, адже Росія не поважає суверенітет інших держав, вважаючи їх своїми «зонами впливу». Більше про те, чому формат діалогу з Москвою є неефективним, читайте у статті «[Зеленський проти Москви: чому формат перемовин з агресором залишається неприйнятним](https://fgukraine.com.ua/news/zelenskyj-proty-moskvy-chomu-format-peremovyn-z-ahresorom-zalyshaietsia-nepryjniatnym/)».
Напруженість у відносинах між Єреваном та Москвою досягла піку, коли прем’єр-міністр Нікол Пашинян відмовився відвідувати парад у Росії, а Вірменія почала активно налагоджувати зв’язки з ЄС. Такі кроки викликають справжню істерику в кабінетах російської влади. Замість конструктивної співпраці Кремль обирає шлях терору та політичного тиску, що лише посилює ізоляцію самої Російської Федерації. Схожі методи «дипломатії» ми спостерігаємо і в інших кейсах, про які детальніше можна дізнатися в аналітичному матеріалі «[Дипломатичні ігри Кремля: чому заяви Путіна про «фінальну зустріч» є небезпечною пасткою](https://fgukraine.com.ua/news/dyplomatychni-ihry-kremlia-chomu-zaiavy-putina-pro-finalnu-zustrich-ie-nebezpechnoiu-pastkoiu/)».
Підсумовуючи, можна стверджувати, що спроби Кремля утримати Вірменію у сфері свого впливу через погрози лише прискорюють віддалення Єревана від Москви. Залякування «українським сценарієм» більше не діє так ефективно, як раніше, оскільки світ бачить, до яких руйнівних наслідків призводить російська імперська політика.