Більше половини громадян держави-агресора Росії — 56% опитаних — висловлюють відверте бажання бачити повернення міжнародних компаній на свій внутрішній ринок. Як повідомляє Служба зовнішньої розвідки (СЗР) України, посилаючись на дані дослідження асоціації «група 7/89», суспільство в РФ все гостріше відчуває наслідки власної геополітичної ізоляції, яка стала неминучим наслідком повномасштабного вторгнення в Україну.
Ще кілька років тому російський споживчий ринок був інтегрований у світову економіку, пропонуючи широкий вибір глобальних брендів. Сьогодні ж цей простір перетворився на зону дефіциту, де панують механізми паралельного імпорту та стрімке зростання цін. Особливо критично ці зміни сприймає молодь: серед респондентів віком від 18 до 29 років 84% виступають за відновлення присутності іноземного бізнесу. Така динаміка вказує на те, що покоління, яке звикло до глобальних сервісів, виявилося найбільш вразливим до політики самоізоляції Кремля.
Аналітики СЗР наголошують, що найбільшого удару ізоляція завдала технологічному та промисловому секторам. Після виходу таких гігантів, як Microsoft, Oracle, Adobe та Autodesk, російський софтверний ринок опинився в стані штучного вакууму. Це призвело до зниження конкурентоспроможності та переходу на низькоякісні «замінники», які не здатні забезпечити той самий рівень безпеки та функціональності, що й глобальні рішення. Подібні тенденції, до речі, ми вже спостерігали у контексті російських спроб впроваджувати сурогатні технології, детальніше про це читайте у статті про те, як Росія копіює західні та іранські технології.
Не менш показовою є ситуація з товарами повсякденного попиту. Вартість продуктів харчування, косметики та побутової техніки значно зросла через ускладнену логістику та посередницькі націнки. Значна частина росіян прямо визнає неспроможність власної промисловості замістити імпорт, розвіюючи міфи пропаганди про «аналогів немає». Як і у випадку з іншими проявами системної кризи, Росія намагається приховати реальний стан речей, проте соціальне невдоволення стає все важче ігнорувати. Водночас ми бачимо, як диктаторські режими загалом намагаються боротися з інакодумством — зокрема, через знищення вільної культури, як це описано у матеріалі про те, як Росія нищить літературу.
Отже, соціологічні дані підтверджують, що політика Кремля не лише веде країну до технічного відставання, а й входить у прямий конфлікт із запитами власного населення, яке з кожним місяцем все менше вірить у успіх «імпортозаміщення».