Питання цивільної безпеки та надійного захисту населення в умовах тривалого військового протистояння в Україні залишається однією з найгостріших тем загальнонаціонального безпекового дискурсу. Більшість захисних споруд цивільного захисту, які пройшли ретельну верифікацію у різних областях країни, наразі мають критичні конструктивні та експлуатаційні недоліки. Про це офіційно повідомив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, спираючись на тривожні результати масштабного моніторингу, проведеного представниками Офісу омбудсмена у другій половині 2025 року. Цей звіт демонструє глибоку прірву між офіційною статистикою та реальною готовністю інфраструктури безпеки до екстремальних викликів.
Згідно з оприлюдненими даними правозахисників, моніторингова група здійснила 1066 детальних інспекцій об’єктів цивільного захисту по всій території держави. Результати перевірок виявилися відверто приголомшливими та тривожними: серйозні зауваження та приписи отримав 991 об’єкт, що становить близько 93% від загальної кількості оцінених сховищ. Лише 80 споруд із понад тисячі перевірених відповідали всім базовим стандартам безпеки і не мали суттєвих зауважень щодо їхньої повноцінної експлуатаційної готовності.
Серед найпоширеніших проблем, які зафіксували інспектори Офісу омбудсмена, фігурують заблоковані або зачинені входи, затоплення підвальних приміщень ґрунтовими водами та банальна захаращеність побутовим і будівельним сміттям. У багатьох населених пунктах укриття фактично перетворилися на приватні склади чи закинуті підвали. Така недбалість посадових осіб є неприпустимою, адже коли ворожі війська здійснюють черговий кривавий терор проти столиці або завдають ударів по іншим промисловим центрам України, кожна втрачена хвилина через зачинені двері чи захаращений прохід коштує людських життів. За підсумками інспекцій фахівці підготували понад чотири тисячі індивідуальних рекомендацій для балансоутримувачів та місцевих органів самоврядування з метою негайного усунення критичних порушень.
Окрему увагу Дмитро Лубінець акцентував на хронічній проблемі інклюзивності. Переважна більшість захисних споруд в Україні абсолютно непристосована для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Балансоутримувачі системно ігнорують державні будівельні норми щодо безбар’єрності, виправдовуючи свою бездіяльність гострим браком бюджетного фінансування. Проте омбудсмен наголошує, що ця проблема є системною хворобою державного управління, яка потребує негайного перегляду бюджетних пріоритетів на муніципальному рівні.
Не менш складною є ситуація із безпековим простором у закладах освіти. Велика кількість шкільних укриттів залишається повністю заблокованою для пересічних громадян у позаурочний час. Це створює штучний дефіцит безпечних місць під час нічних тривог. Цей аспект стає особливо чутливим, коли ми згадуємо черговий ворожий удар по майбутньому, внаслідок якого страждають школи та дитячі садки, а мешканці сусідніх будинків позбавлені можливості вчасно знайти прихисток через формальні обмеження доступу до освітніх підвалів.
Ситуація додатково погіршується інформаційним хаосом на місцях. Величезна кількість придатних для захисту приміщень досі не відображена в популярних цифрових сервісах та на інтерактивних картах укриттів. Хоча на початок 2026 року в офіційному реєстрі України значиться 66 574 захисні споруди різних типів із номінальною місткістю близько 16,5 мільйона осіб, реальна картина їхнього технічного стану вимагає негайного втручання з боку уряду. Забезпечення базового права громадян на безпеку має перейти зі стадії паперових звітів до практичних рішень.