Російський диктатор Володимир Путін виступив із відкритими погрозами на адресу Єревана, пообіцявши фактично ліквідувати економічну стабільність Вірменії у разі її подальшого руху до Європейського Союзу. Згідно з офіційною заявою, оприлюдненою на ресурсах Міністерства закордонних справ РФ, Москва розглядає прагнення Вірменії до євроінтеграції як пряму загрозу своїм геополітичним інтересам у рамках Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). Господар Кремля відкрито наголосив, що суміщення участі в євразійських інтеграційних процесах та зближення з Брюсселем є абсолютно неможливим, а тому Росія буде змушена повністю згорнути двосторонню економічну співпрацю.
Головним інструментом тиску Москви традиційно став відвертий фінансовий шантаж. Путін публічно заявив, що Вірменія більше не матиме жодних економічних преференцій, які вона отримує сьогодні як член проросійського блоку. За його словами, розрив інтеграційних зв’язків з РФ призведе до втрати щонайменше 14% валового внутрішнього продукту (ВВП) Вірменії. Це показове залякування демонструє глибоке роздратування Кремля тим, що його колишні сателіти шукають альтернативні шляхи розвитку, поки сама Росія стрімко перетворюється на економічну пустелю через міжнародну ізоляцію та санкції.
Аналітики зазначають, що Москва вже почала переходити від слів до діла. Блокування поставок вірменських овочів та фруктів під приводом «невідповідності фітосанітарним нормам» на пункті пропуску «Верхній Ларс» є класичним прикладом російських «торговельних воєн». Подібні методи Росія неодноразово застосовувала проти України, Молдови та Грузії, коли ті оголошували про свій європейський вибір. Для Вірменії, чий експорт критично залежить від російського ринку, а енергетичний сектор контролюється «Газпромом», такі кроки є серйозним випробуванням.
Попри це, уряд Нікола Пашиняна продовжує курс на диверсифікацію зовнішньої політики та безпекових союзів. Після фактичної бездіяльності ОДКБ під час конфлікту в Нагірному Карабасі, Єреван дедалі чіткіше усвідомлює небезпеку перебування у сфері впливу РФ. Загрози Путіна лише підтверджують, що будь-які союзи з Росією є пасткою, де економічні преференції використовуються як політичний повідець.
Намагаючись утримати Вірменію, Кремль також прагне продемонструвати іншим країнам регіону наслідки непокори. Проте агресивна риторика Москви дедалі частіше дає зворотний ефект. Погрожуючи сусідам економічним колапсом, Кремль намагається створити чергову ілюзію сили, хоча насправді його власні ресурси для довгострокового протистояння вичерпуються. Подібні заяви лунають на тлі того, як Москва паралельно просуває ілюзію наближення фіналу війни, намагаючись змусити Захід піти на поступки та послабити тиск на російську економіку. Для Вірменії єдиним виходом із цієї зони ризику залишається прискорення реформ та пошук нових економічних партнерів на Заході та в Азії.