Незважаючи на оптимістичні реляції офіційної російської статистики, економіка країни-агресорки продовжує невпинно занурюватися у глибоку кризу. Прокремлівський Центр макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування (ЦМАКП) зафіксував жорстку стагнацію російської промисловості на початку 2026 року. Про це офіційно повідомляє Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ).
За інформацією російського Держстату, протягом грудня-лютого промвиробництво нібито зросло на 1,7%. Однак реальні оцінки аналітиків ЦМАКП демонструють абсолютно протилежну, катастрофічну тенденцію: після мінімального пожвавлення наприкінці минулого року, вже у січні виробництво обвалилося на 0,6%. Загалом за три зимові місяці зафіксовано спад на рівні 0,3%.
Експерти наближеного до російського уряду аналітичного центру констатують: цивільні галузі промисловості РФ у 2026 році суттєво прискорили своє падіння. Деталізована галузева статистика виглядає ще більш депресивно. У лютому виробництво будівельних матеріалів скоротилося на 1,4%, чорна металургія втратила 1,1%, а машинобудування просіло на цілих 2,2%. Сукупний внесок базових галузей залишається стабільно від’ємним. Це не дивно, враховуючи системні удари по стратегічних підприємствах ворога. Наприклад, масштабна пожежа та блекаут на нафтопереробному заводі «Лукойл» у Нижньогородській області, спричинена атакою українських дронів, суттєво поглибила кризу в енергетичному та виробничому секторах РФ.
Березневий індекс ділової активності PMI від S&P Global впав до 48,3 пункта порівняно з 49,5 у лютому. Це найнижчий показник за останній квартал (позначка нижче 50 чітко сигналізує про рецесію). Виробництво у РФ скорочується вже 13 місяців поспіль, а експортний попит тане п’ятий місяць. Компанії масово відмовляються від закупівлі сировини через брак замовлень та шалене зростання цін на пальне.
Російська металургія, яка роками вважалася економічним фундаментом і надійним джерелом валютної виручки, у 2025-2026 роках опинилася у стані системного колапсу. Рентабельність усієї галузі впала до критичних 9,6%, що навіть не покриває вартість обслуговування банківських кредитів. Показовим є кейс АТ «Уральська сталь» — ключового підприємства для оборонного замовлення РФ. За рік воно скотилося від 11 мільярдів рублів прибутку до понад 22 мільярдів чистого збитку. Податкова служба змушена в ручному режимі блокувати стягнення боргів, щоб не допустити повної зупинки заводу та звільнення 9 тисяч працівників. Водночас гігант «Сєвєрсталь» звітує про падіння прибутку вп’ятеро та скорочення EBITDA на 42%.
Не краща ситуація і в секторі малого та середнього бізнесу, який розчавили падіння купівельної спроможності та податковий тиск. Торік майже половина компаній заявила про обвал доходів, а торговельна сфера втратила 11,5 тисяч суб’єктів. Прогнози на 2026 рік ще похмуріші — ризик ліквідації навис над 250-300 тисячами підприємств. Одночасно з цим у Росії фіксується стрімке зростання заборгованості із заробітної плати, яка сягнула 2 мільярдів рублів. Сотні тисяч росіян перебувають у стані вимушеного простою. Фінансовий голод змушує Кремль перекидати залишки ресурсів на війну, що прямо впливає на рекордне падіння темпів наступу РФ та втрату позицій окупантами через системний дефіцит забезпечення.
Єдиним джерелом підтримки залишаються прямі державні вливання, але їхня ефективність згасає. Наслідком такої політики стало зростання державного боргу РФ на 21% — до астрономічних 35,1 трильйона рублів. Заморожування інвестицій та колапс внутрішнього попиту гарантують перехід від стагнації до глибокого спаду. Навіть Володимир Путін був змушений публічно визнати скорочення ВВП на 2,1%, а кремлівські аналітики офіційно попереджають про неминучу жорстку рецесію вже до кінця цього року.