Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, як повідомляє офіційна сторінка політика у Facebook (https://www.facebook.com/reel/1633134761134984), зробив чергову резонансну заяву щодо можливості переговорів між Україною та Росією. За словами словацького лідера, під час візиту до Москви він озвучив російському диктатору Володимиру Путіну готовність президента Володимира Зеленського зустрітися у будь-якому форматі. У відповідь очільник Кремля, за версією Фіцо, висунув ультимативну вимогу: Зеленський має сам зателефонувати Путіну, якщо прагне діалогу.
Ці слова прозвучали на тлі того, як Кремль продовжує свою агресивну політику та ігнорує міжнародне право. Варто зауважити, що наразі окупанти не припиняють спроб тиску, і, як повідомлялося раніше, ворог продовжує здійснювати 147 боєзіткнень за добу. Тому спроби нав’язати Україні формат переговорів, який вигідний виключно країні-агресору, сприймаються багатьма експертами як спроба легітимізувати позицію РФ та дискредитувати українську дипломатію.
Фіцо також висловився за необхідність перемир’я, назвавши діалог «в тисячу разів кориснішим за взаємне вбивство». Проте, аналізуючи стратегію Кремля, стає очевидним, що будь-яка пауза у війні, на якій наполягають подібні політики, використовуватиметься Росією лише для накопичення ресурсів. Кремль майстерно веде свою інформаційну війну, і неодноразово було помічено, як відбувається гра в «незнання» щодо домовленостей про обмін полоненими, що вкотре підкреслює ненадійність будь-яких усних обіцянок російського диктатора.
Словацька риторика, яка відкрито декларує неприйняття «нової залізної завіси» та прагнення до «дружніх стосунків» із країною, що вчиняє геноцид, викликає занепокоєння у європейських партнерів. Політика, яку проводить Фіцо, дистанціює його від загальноєвропейського курсу на підтримку України. У той час, як Київ потребує посилення обороноздатності, зокрема через отримання західної авіації, ініціативи словацького прем’єра виглядають радше як спроба привернути увагу та посилити внутрішні розколи в ЄС. Росія, своєю чергою, радо використовує такі заяви для підживлення наративу про нібито «готовність до миру», хоча реальні дії окупантів свідчать про протилежне. Війна триває, і ціна української незалежності вимірюється не телефонними дзвінками диктатору, а стійкістю ЗСУ та єдністю союзників у протистоянні терору.