Україна виступила з новою дипломатичною ініціативою, запропонувавши Європі стати посередником у переговорах з Росією. Як повідомляє Politico, міністр закордонних справ Андрій Сибіга озвучив концепцію «аеропортного перемир’я» — взаємного припинення ударів по об’єктах авіаційної інфраструктури обох країн. Цей крок може стати важливим тестом для реального бажання Кремля припинити агресію, адже раніше ми вже аналізували, чи є дипломатичний гамбіт Путіна щирим прагненням миру.
Ідея полягає в тому, щоб надати європейським лідерам конкретну роль у дипломатичному процесі, який наразі перебуває під патронатом США. Сибіга наголошує: Київ не прагне замінити Вашингтон, а шукає додаткові важелі впливу, що доповнюватимуть зусилля американських партнерів. За задумом МЗС, Європа має виступати «єдиним голосом», створюючи узгоджений дипломатичний тиск, а не конкуруючі переговорні майданчики.
Чому це важливо саме зараз? Російська авіаційна інфраструктура, зокрема аеропорти Шереметьєво та Пулково, стають дедалі вразливішими для українських безпілотників. Така вразливість створює для Кремля реальний стимул до переговорів, адже удари по логістичних вузлах безпосередньо впливають на безпеку російських еліт та стабільність внутрішньої логістики. Україна, демонструючи готовність до деескалації в авіаційному секторі, вибиває ґрунт з-під ніг російської пропаганди, яка звинувачує Київ у небажанні йти на діалог.
Раніше президент Володимир Зеленський вже виступав з подібними ініціативами, зокрема пропонував РФ «енергетичне перемир’я», яке обговорювалося через американське посередництво. Проте, як показує досвід, будь-які домовленості з агресором потребують твердих гарантій. У контексті поточних подій на фронті, як нагадує наш огляд розвитку дронових технологій, саме технологічна перевага України на полі бою залишається головним аргументом для примусу Росії до реальних, а не фіктивних мирних кроків.
Чи піде Москва на такий крок? Історія показує, що Росія часто сприймає дипломатичні пропозиції як ознаку слабкості. Тому «аеропортне перемир’я» має розглядатися виключно як один з етапів стратегії стримування, що має бути підкріплений санкціями та постійним нарощуванням оборонного потенціалу. Європа, своєю чергою, отримує шанс проявити суб’єктність, довівши, що здатна не лише надавати зброю, а й ефективно модерувати процеси, що наближають завершення війни на вигідних для України умовах.