Україна розпочала масштабну та надзвичайно витончену стратегічну кампанію, яка має на меті примусити Кремль до реальних мирних переговорів шляхом повного колапсу його військової логістики. Як зазначає у своєму аналітичному матеріалі впливове британське видання The Telegraph, Київ фактично повернувся до реалізації свого головного стратегічного задуму 2023 року — перерізання сухопутного коридору до Криму та повної ізоляції півострова. Проте методи досягнення цієї мети зазнали кардинальних змін: замість масштабних танкових проривів та лобових штурмів укріплених позицій, Збройні сили України зробили ставку на високотехнологічну асиметричну війну.
Ще пів року тому ситуація на фронті виглядала критичною для України через хронічний дефіцит артилерійських боєприпасів та затримки у західній допомозі, що дозволило російським військам захопити ініціативу на кількох операційних напрямках. Однак сьогодні тактичний малюнок війни суттєво змінюється завдяки масштабному використанню ударних безпілотників різного радіуса дії. Замість виснажливих боїв за кожну посадку, українська армія душить ворожі угруповання в тилу. Подібне знищення транспортних вузлів та техніки ворога вже стало системним трендом, що підтверджує недавній успішний удар по логістичній артерії на Запоріжжі, який суттєво підірвав можливості залізничних перевезень окупантів.
Ключовим об’єктом українського впливу стала федеральна автотраса Р-280, яка з’єднує Ростов-на-Дону з тимчасово окупованими Маріуполем, Бердянськом, Мелітополем та Кримом. Ця дорога є основною артерією постачання для всього південного угруповання військ РФ. Систематичне полювання українських дронів за паливозаправниками, вантажівками з боєкомплектом та військовою технікою безпосередньо на маршруті створює ефект «тихої блокади». Цей підхід демонструє високу ефективність на тлі загального виснаження військового потенціалу Росії, яскравим свідченням чого є рекордні втрати артилерії РФ, які змушують противника покладатися на дедалі довші та вразливіші логістичні ланцюжки постачання застарілого озброєння з глибокого тилу.
Важливим чинником нової стратегії є найсуворіша оперативна таємність (OPSEC). Контрнаступ 2023 року широко анонсувався у пресі, що дозволило російським генералам звести багаторівневі лінії оборони Суровікіна та підготувати мінні поля. Сьогодні ж операції ЗСУ відбуваються у режимі повної тиші. Західні військові аналітики зазначають, що відсутність гучних анонсів позбавляє ворога можливості адаптуватися до ударів. Росіяни бачать наслідки роботи українських спецслужб та безпілотників лише тоді, коли черговий міст чи нафтобаза вже охоплені полум’ям.
Кінцевий успіх цієї стратегії примусу до миру залежатиме від здатності України утримувати технологічну перевагу в небі та масштабувати виробництво засобів РЕБ і БПЛА. Якщо постачання російських військ на півдні буде остаточно заблоковано, утримання Криму перетвориться для Путіна на військову та політичну катастрофу, що зробить переговори на умовах Києва єдиним виходом для Кремля.