З березня поточного року з тимчасово окупованих територій та території Російської Федерації вдалося повернути десятьох молодих українців віком від 18 до 19 років. Про це офіційно повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Цей процес є критично важливим аспектом боротьби за українську ідентичність, адже Кремль роками намагається асимілювати та мілітаризувати українську молодь на загарбаних землях.
Попри тривале перебування під тиском ворожої пропаганди, ці юнаки та дівчата свідомо обрали майбутнє в Україні. Вони прагнуть здобувати вищу освіту в українських університетах, будувати кар’єру та жити в демократичному суспільстві. Повернення у віці 18-19 років є критичною межею: у цьому віці окупаційна адміністрація починає активно призивати українських юнаків до лав Збройних сил РФ, змушуючи їх воювати проти власної батьківщини. Це робить їх порятунок ще більш екстреним та значущим у контексті протидії агресору.
Серед повернутих — історія хлопця, який зустрівав окупацію у віці 14 років. Його сестра змогла вчасно виїхати та влаштуватися в Одесі, тоді як він залишався з батьками, доглядаючи за тяжкохворою бабусею. Роками відчуваючи брак свободи та перспектив, юнак ухвалив важке, але доросле рішення про повернення. Нині він уже перебуває в безпеці разом із сестрою в Одесі. Варто зазначити, що Одещина залишається одним із ключових хабів для внутрішньо переміщених осіб, попри регулярні загрози. Наприклад, нещодавні безпекові виклики та затримання колаборанта в Одесі демонструють, що боротьба за безпеку тилу триває безперервно, створюючи надійні умови для адаптації таких підлітків.
Насильницьке утримання, депортація та асиміляція українських дітей Росією — це не просто порушення прав людини, а системний воєнний злочин. Незалежна міжнародна комісія ООН офіційно визнала депортацію українських дітей воєнним злочином та злочином проти людяності. Наразі Офіс Генерального прокурора України розслідує понад 19 000 задокументованих фактів примусового вивезення неповнолітніх до РФ. Поки Росія грубо нехтує нормами міжнародного права, європейські держави посилюють тиск на агресора. У цьому контексті логічним виглядає те, чому 11 європейських країн вимагають негайного закриття кордонів для російських туристів, намагаючись повністю ізолювати громадян країни-агресорки, чий уряд викрадає українських дітей.
Повернення десяти молодих людей — це велика перемога в гуманітарній площині, проте попереду залишаються тисячі тих, хто потребує допомоги. Україна спільно з міжнародними партнерами має розширювати інструменти тиску на РФ, оскільки кожен день перебування молоді в окупації — це спроба стерти їхню національну ідентичність та перетворити на зброю проти власного народу.