Міністерство закордонних справ Російської Федерації офіційно оголосило про відкликання свого посла в Єревані Сергія Копиркіна до Москви ‘для консультацій’ (згідно з заявою на офіційному порталі МЗС РФ). Цей крок став черговим свідченням глибокої системної кризи у відносинах між колишніми союзниками по ОДКБ та ЄАЕС. Формальним приводом для такого кроку названо курс вірменського керівництва на зближення з Європейським Союзом, що, на думку Кремля, завдає прямої шкоди інтеграційній взаємодії в межах євразійського простору. Однак за дипломатичними формулюваннями ховається значно глибший геополітичний конфлікт, де Москва використовує весь спектр гібридного тиску — від економічного шантажу до прямих спроб втручання у виборчий процес.
Вірменія під керівництвом прем’єр-міністра Нікола Пашиняна останнім часом демонструє чіткий вектор на диверсифікацію своєї зовнішньої політики та безпекових партнерств. Поки західний світ консолідує зусилля, а стратегічне партнерство та європейська відповідальність стають визначальними чинниками стримування російської експансії в Східній Європі, Єреван намагається вирватися з орбіти російського впливу. Російська реакція виявилася передбачувано агресивною. Спільно з лідерами Білорусі, Казахстану та Киргизстану Кремль фактично висунув ультиматум, зажадавши від вірменської влади у найкоротші терміни провести референдум щодо членства в ЄС або подальшого перебування в ЄАЕС. Це пряме втручання в суверенні справи держави, спрямоване на дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації напередодні парламентських виборів, які заплановані на 7 червня.
Економічний та енергетичний шантаж став першим етапом репресивної кампанії Москви. Росія вже запровадила суворі обмеження на ввезення вірменської сільськогосподарської продукції, мінеральних вод та алкоголю, а також прямо пригрозила припинити постачання енергоносіїв, якщо країна не відмовиться від євроінтеграційного курсу. Для Вірменії, яка критично залежить від російського газу, це серйозний виклик. У цьому контексті глобального протистояння паралелі з українським досвідом стають дедалі очевиднішими: дипломатія, дрони та енергетика залишаються ключовими фронтами, на яких РФ намагається диктувати свої умови суверенним країнам.
Найбільш цинічним елементом російської стратегії є підготовка до штучного коригування результатів волевиявлення громадян Вірменії. За даними розвідки, Кремль планує організувати масштабне транспортування близько 100 тисяч етнічних вірмен, які проживають у Росії, назад до Вірменії з метою створення керованого електорального ресурсу проти уряду Пашиняна. Така масштабна спецоперація має на меті не просто змінити політичне керівництво країни, а заблокувати будь-які спроби виходу Вірменії з-під російського панування.
Паралельно з цим, Єреван практично заморозив свою участь в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), звинувативши структуру у бездіяльності під час конфлікту з Азербайджаном. Відкликання Копиркіна чітко вказує, що Москва більше не розглядає дипломатичні канали як основний інструмент впливу, переходячи до відкритої конфронтації. Якщо вірменському суспільству вдасться вистояти під цим безпрецедентним тиском під час червневих виборів, це створить важливий прецедент для всього пострадянського простору, довівши, що російська гегемонія більше не є безальтернативною в регіоні.