Росія та Казахстан офіційно підписали міжурядову угоду про будівництво першої в країні атомної електростанції, реалізацією якої займеться російський державний концерн «Росатом». Як повідомляє авторитетне міжнародне агентство [Reuters](https://www.reuters.com/business/energy/russia-signs-agreement-build-nuclear-power-plant-kazakhstan-2026-05-28/), документ, що визначає основні умови та принципи двосторонньої співпраці, а також виділення Москвою державного експортного кредиту для фінансування цього капіталомісткого проєкту, було підписано під час офіційного візиту російського лідера Володимира Путіна до Астани. Цей крок не лише демонструє спроби Кремля посилити свій політичний та економічний вплив у Центральній Азії, а й перетворює ядерну енергетику на потужний інструмент довгострокового геополітичного контролю.
Першу казахстанську АЕС під назвою «Балхаш» планують звести поблизу однойменного озера у Жамбилській області. Проєкт передбачає встановлення двох сучасних енергоблоків загальною потужністю 2,4 ГВт на базі російських реакторів ВВЭР-1200 покоління 3+. Основний етап будівельних робіт має стартувати вже у 2027 році, а введення об’єкта в експлуатацію намічене на середину 2030-х років. Хоча представники «Росатома» заявляють про готовність залучати міжнародних постачальників обладнання з Китаю, Франції чи Південної Кореї, ключові технологічні вузли вироблятимуться безпосередньо в РФ. Таким чином, Астана погоджується на критичну залежність від російського палива, сервісного обслуговування та технологій на наступні кілька десятиліть.
Для Кремля ця угода є важливою дипломатичною перемогою на тлі його стрімкої ізоляції на європейському континенті. Наприклад, у той час як [Брюссель ставить ультиматум Сербії: кінець «російського раю» на Балканах](https://fgukraine.com.ua/news/briussel-stavyt-ultymatum-serbii-kinets-rosijskoho-raiu-na-balkanakh/), змушуючи балканські країни диверсифікувати свої енергетичні джерела, Москва намагається компенсувати втрачені позиції шляхом експансії на ринки Центральної Азії. Це дозволяє Росії демонструвати життєздатність своєї високотехнологічної індустрії попри санкційний тиск.
Проте надання масштабних експортних кредитів іншій державі відбувається в умовах колосального навантаження на внутрішній бюджет РФ. Російська Федерація змушена фінансувати дорогі зовнішньополітичні проєкти на тлі серйозних економічних викликів, пов’язаних із тривалим протистоянням та виснаженням власних ресурсів. Більш детально про поточний стан російської економіки та військово-промислового комплексу можна дізнатися в аналітичному огляді [Війна технологій та виснаження: Аналіз бойових втрат РФ станом на травень 2026 року](https://fgukraine.com.ua/news/vijna-tekhnolohij-ta-vysnazhennia-analiz-bojovykh-vtrat-rf-stanom-na-traven-2026-roku/).
Водночас керівництво Казахстану намагається проводити гнучку багатовекторну політику. Країна планує збудувати до трьох атомних станцій до 2050 року, щоб подолати хронічний дефіцит генерації та забезпечити перехід до екологічно чистої енергетики. Показово, що будівництво другої АЕС Астана доручила китайській державній корпорації CNNC. Це свідчить про спроби казахських еліт збалансувати тотальний вплив РФ за допомогою Китаю. Проте вибір «Росатома» для першого, флагманського проєкту свідчить про те, що Кремль наразі зберігає домінуючі позиції у критичній інфраструктурі Казахстану. Попри результати загальнонаціонального референдуму, де громадяни підтримали ядерну програму, у суспільстві залишаються серйозні побоювання щодо екологічних наслідків для озера Балхаш та потенційної втрати політичного суверенітету через фінансовий зашморг Москви.