27 Травня 2026, 16:15

Заочна підозра російському судді: як Кремль використовує псевдоправосуддя проти українських полонених

Російський військовий суд та прапор РФ як символ нелегітимного судочинства над українськими військовополоненими

Російська судова система давно перетворилася на репресивний інструмент Кремля, який відкрито ігнорує норми міжнародного права. Як повідомляють правоохоронні органи України, слідчі Національної поліції спільно з СБУ оголосили підозру судді 2-го Західного окружного військового суду РФ, який засудив українського військовополоненого до 15 років позбавлення волі за службу в Збройних Силах України. Цей прецедент є яскравим доказом того, що Росія використовує фальсифіковані судові процеси як елемент гібридної війни та системного залякування.

Об’єктом незаконного вироку став український військовослужбовець — гранатометник ЗСУ, який потрапив у полон. Російське «правосуддя» звинуватило його в участі у міжнародному збройному конфлікті, повністю проігнорувавши його офіційний статус комбатанта та військовополоненого. Слід зазначити, що дії українського захисника не призвели до поранення чи загибелі цивільних осіб, що робить його засудження абсолютно абсурдним навіть з точки зору внутрішнього кримінального кодексу самої РФ. Проте російський режим свідомо йде на демонстративне порушення Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Наразі український боєць продовжує незаконно утримуватися в російській пенітенціарній установі.

Ця справа не є поодиноким випадком. За даними українського слідства, ідентифікований російський суддя з 2021 року системно бере участь у політично вмотивованих судових процесах. Раніше він входив до складу суддівської колегії, яка призначила іншим українським військовим безпрецедентні терміни ув’язнення — від 26 до 28 років позбавлення волі за сфабрикованими звинуваченнями у «терористичній діяльності». Подібні дії є частиною ширшої стратегії криміналізації законного опору України. Це нагадує інші задокументовані СБУ злочини колаборантів та російських агентів, де закон також використовувався як зброя. Наприклад, подібні юридичні інструменти репресій та інформаційного тиску застосовуються паралельно з агентурною роботою на місцях — детальніше про це можна дізнатися в матеріалі «Агент у рясі: як СБУ знешкодила клірика УПЦ МП, який коригував подвійні удари по Одесі».

Юридичний аналіз ситуації вказує на грубе порушення статті 130 Третьої Женевської конвенції, яка класифікує умисне позбавлення військовополоненого права на справедливе та регулярне судове засідання як серйозне порушення (воєнний злочин). Російський суддя цілком усвідомлював статус підсудного, проте свідомо переступив межі міжнародного права. Слідчі Головного слідчого управління Нацполіції кваліфікували його дії за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни). Заочна підозра передбачає покарання до 12 років позбавлення волі.

Подібні процеси є важливим кроком для майбутнього міжнародного трибуналу. Кожен російський посадовець, незалежно від наявності мантії чи військових погонів, має розуміти неминучість відповідальності. Робота українських спецслужб із фіксації цих злочинів є надважливою для формування доказової бази в Гаазі. Окрім зовнішнього тиску, Україна змушена протидіяти внутрішнім інформаційним загрозам, що підривають обороноздатність країни зсередини. Важливість утримання балансу між свободою слова та нацбезпекою детально розглядається у статті «Справа вінницького блогера: межа між критикою та підривом обороноздатності під час війни».

Сьогодні міжнародна спільнота повинна посилити санкційний та юридичний тиск на всю судову гілку влади РФ. Заочні підозри українських правоохоронців є сигналом для всього російського держапарату: кожен вирок українському полоненому фіксується і матиме наслідки. Боротьба за повернення наших воїнів триває як на полі бою, так і в юридичній площині, де кожен задокументований злочин наближає агресора до справедливого покарання.