Наприкінці травня у місті Стрий, що на Львівщині, сталася трагічна подія, яка знову змусила суспільство замислитися над безпекою пішохідних зон та відповідальністю за порушення правил руху водіями двоколісного транспорту. Як повідомили у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, десятирічний школяр, рухаючись на велосипеді, скоїв наїзд на трирічного хлопчика. Внаслідок інциденту малюк отримав травми різного ступеня важкості та був терміново госпіталізований. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею 291 Кримінального кодексу України (порушення чинних на транспорті правил).
Цей випадок є показовим з точки зору юридичної практики та системних прогалин у регулюванні безпеки міського простору. Оскільки винуватець аварії не досяг віку кримінальної відповідальності (яка в Україні за загальним правилом настає з 16 років, а за окремі тяжкі злочини — з 14), основний тягар правових та фінансових наслідків ляже на його батьків. Згідно з чинним законодавством, неналежне виконання батьківських обов’язків може потягнути за собою адміністративну відповідальність за статтею 184 КУпАП, а також цивільно-правове відшкодування завданих збитків і витрат на лікування потерпілої дитини.
Проте за межами суто правового аналізу криється значно масштабніша проблема — відсутність чіткого розмежування транспортних та пішохідних потоків в українських містах. Проблема безпеки у публічних просторах є критичною для всієї країни. Аналогічно до того, як технічні збої та надзвичайні ситуації у транспортних вузлах змушують переглядати загальні стандарти безпеки (детальніше про це у нашому матеріалі «Безпека столичної підземки: чому інцидент на станції «Палац Україна» актуалізує питання захисту критичної інфраструктури»), подібні інциденти з мікромобільним транспортом свідчать про гостру потребу у реформуванні міської інфраструктури та посиленні правил.
Зростання популярності велосипедів, електросамокатів та моноколіс за останні роки випередило розвиток нормативно-правової бази та міського планування. Більшість українських міст досі не мають зв’язаної мережі велодоріжок, що змушує власників двоколісного транспорту рухатися або небезпечними проїжджими частинами поруч із великоваговими автомобілями, або тротуарами, де вони створюють пряму загрозу для пішоходів, зокрема літніх людей та дітей.
Експерти з міського планування наголошують, що вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу. По-перше, необхідні інфраструктурні зміни: створення відокремлених смуг для легкого персонального транспорту. По-друге, вкрай важливою є освіта: впровадження обов’язкових уроків безпеки дорожнього руху в школах, адже діти часто стають водіями велосипедів та самокатів без жодного розуміння правил. По-третє, потрібен контроль — чітке законодавче визначення статусу користувачів мікромобільного транспорту та встановлення дієвих механізмів фіксації порушень.
Подія у Стрию має стати сигналом як для місцевої влади, так і для законотворців. Безпека на вулицях міст не може забезпечуватися лише точковими покараннямі батьків після того, як трагедія вже сталася. Необхідно будувати безпечне міське середовище, де кожен учасник руху — від трирічного пішохода до десятирічного велосипедиста — почуватиметься захищеним.