Вінницький міський суд виніс вирок місцевому блогеру, засновнику інформаційного агентства, якого звинуватили у дискредитації мобілізаційних заходів та шахрайстві під виглядом збору коштів для Збройних Сил України. Як офіційно повідомила пресслужба Вінницького міського суду, обвинуваченого засуджено до трьох років позбавлення волі. Хоча правоохоронні органи традиційно не називають імені фігуранта, за даними журналістських розслідувань та публікацій у медіа, йдеться про одіозного місцевого діяча Олександра Шавлюка. Ця справа відкриває вкрай важливу дискусію про межі свободи слова в умовах воєнного стану, відповідальність за підрив обороноздатності країни зсередини та захист інституту військової служби від деструктивних інформаційних атак.
Судовий розгляд продемонстрував, що підсудний системно використовував власні медіаресурси, зокрема YouTube- та Telegram-канали із багатотисячною аудиторією, для цілеспрямованого нівелювання зусиль держави з оборони країни. За даними слідства, блогер публічно називав представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) «незаконними формуваннями», закликав громадян ігнорувати повістки та всіляко ухилятися від виконання конституційного обов’язку. Більше того, його контент містив прямі персоналізовані образи на адресу військовослужбовців, які виконували свої обов’язки в тилу після отриманих на фронті поранень.
Такі дії є елементом внутрішньої дестабілізації, що прямо чи опосередковано грає на руку ворогу в умовах гібридного протистояння. В умовах тотальної війни інформаційна безпека стає не менш важливою за фізичний захист державних кордонів. Раніше аналітики Factage Ukraine вже наголошували, наскільки вагомим є культурний щит держави у питанні формування національної стійкості та протидії ворожим наративам. Коли ж підрив іде зсередини під ширмою «правдошукацтва», це потребує жорсткої та оперативної правової оцінки.
Другим, не менш цинічним епізодом справи стало фінансове шахрайство. Блогер спекулював на патріотичних почуттях українців, оголошуючи збори на нібито підтримку ЗСУ. Проте кошти довірливих громадян надходили не на фронт, а на банківські картки його матері, після чого витрачалися на особисті потреби фігуранта. Подібні прецеденти завдають колосальної моральної шкоди волонтерському руху, який є одним із головних стовпів українського спротиву з початку великої війни. Вони підривають рівень суспільної довіри, яка вибудовувалася роками.
Обвинувачений своєї провини не визнав, відмовився давати свідчення, а сторона захисту намагалася представити процес як «політичне переслідування» та наступ на свободу преси. Проте зібрана правоохоронцями доказова база виявилася цілком переконливою для винесення обвинувального вироку за статтями про шахрайство та образу честі й гідності військовослужбовців.
Водночас крапку в цій резонансній справі ще не поставлено. Вінницька обласна прокуратура вже заявила про незгоду з м’якістю вироку та готує апеляційну скаргу. Прокурори наполягають на тому, що дії блогера мають кваліфікуватися за ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період). Санкція цієї статті передбачає значно суворіше покарання — від 5 до 8 років позбавлення волі. На тлі того, як СБУ знешкодила клірика УПЦ МП, який коригував подвійні удари по Одесі, судова система демонструє рішучість у боротьбі з внутрішніми загрозами. Справа вінницького блогера має стати чітким сигналом для всіх, хто намагається заробляти на війні або підривати обороноздатність держави під виглядом «альтернативної журналістики». Стійкість тилу та довіра до армії залишаються фундаментальними основами нашого виживання.