Генеральний генсек ООН Антоніу Гутерреш висловив глибоку стурбованість намірами Російської Федерації завдати нових масованих ударів по українських оборонних підприємствах та так званих “центрах прийняття рішень” у Києві, про що з посиланням на його офіційний коментар у вівторок повідомляє інформаційне агентство Reuters. Подібні войовничі заяви з боку Кремля, які фактично є відкритим анонсом терористичних атак проти цивільного населення та критичної інфраструктури української столиці, викликали чергову хвилю занепокоєння у кулуарах міжнародної дипломатії. Проте питання про те, чи здатні глобальні інституції безпеки вийти за межі традиційного висловлення тривоги та запропонувати реальні інструменти приборкання агресора, залишається однією з головних дилем сучасності.
Формальним приводом для чергових погроз Кремля став інцидент у тимчасово окупованому Старобільську Луганської області. Російська сторона поспішила звинуватити Україну в атаці безпілотника на будівлю місцевого коледжу та гуртожитку. Водночас Генеральний штаб Збройних Сил України оперативно роз’яснив ситуацію, вказавши, що ціллю високоточного удару був один із військових штабів російського підрозділу радіоелектронної боротьби та розвідки “Рубікон”. Попри очевидний військовий характер цілі та перебування там особового складу окупантів, Москва цинічно використала цей інцидент у пропагандистських цілях як привід для підготовки нових обстрілів Києва. Гутерреш засудив будь-які удари, що загрожують цивільним, але його заклики “уникати ескалації” вчергове продемонстрували кризу світової архітектури безпеки, яка намагається прирівнювати дії агресора та держави, що захищається.
Військові аналітики Factage Ukraine переконані, що погрози завдати ударів по столиці є елементом гібридної війни та спробою психологічного тиску на військово-політичне керівництво України. Наразі, коли на лінії фронту триває жорстока Битва за ініціативу: як ЗСУ стримують рекордний натиск окупантів на ключових напрямках, російська армія зазнає колосальних втрат. Не маючи змоги досягти стратегічного прориву безпосередньо на полі бою, Кремль намагається компенсувати свої воєнні невдачі залякуванням мирного населення та руйнуванням промислового потенціалу України.
Проте ескалаційна риторика РФ також вказує на внутрішні проблеми всередині самої Росії. Ресурси для ведення затяжної війни не є безмежними. Експерти вказують на те, що вже фіксуються перші тріщини військової економіки РФ, де реальні доходи громадян демонструють тенденцію до зниження на тлі шаленої інфляції, дефіциту бюджету та західних санкцій. В таких умовах демонстрація сили через погрози знищення Києва є для Путіна способом відвернути увагу російського суспільства від наростаючої внутрішньої кризи та запевнити свій електорат у контрольованості ситуації.
Заяви ООН про занепокоєння та заклики до миру виглядають відірваними від реальності на тлі щоденних бомбардувань українських міст. Росія фактично відкрито закликала іноземних дипломатів та місцевих жителів залишити столицю України, що є безпрецедентним кроком у сучасній історії. Це підкреслює, що єдиним дієвим інструментом стримування агресії залишається не дипломатична риторика, а подальше постачання Україні сучасних систем протиповітряної та протиракетної оборони. Тільки симетрична відповідь та зміцнення оборонного щита зможуть захистити цивільне населення від повітряного терору Москви.