Згідно з повідомленнями Bloomberg, черговий візит Володимира Путіна до Китаю на запрошення Сі Цзіньпіна стає символічним завершенням «дипломатичного марафону», розпочатого Дональдом Трампом. У той час як Пекін демонструє впевненість у відносинах з Вашингтоном, Росія все більше перетворюється на ресурсний придаток китайської економіки. Ця залежність стає особливо помітною на фоні енергетичної ізоляції РФ від європейського ринку.
Ситуація на Близькому Сході та загострення конфлікту з Іраном кардинально змінили правила гри. Для Пекіна, який раніше закуповував значні обсяги енергоносіїв у Перській затоці, стабільність постачань опинилася під загрозою. Саме тут Путін вбачає свій головний козир: лобіювання проєкту «Сила Сибіру-2». Однак, як зазначається у нашому аналізі про енергетичну кабалу РФ перед Китаєм, Пекін не поспішає підписувати угоди на вигідних для Кремля умовах. Китайська сторона чудово розуміє, що Росія не має альтернативних ринків збуту для газу, який раніше йшов до Європи.
Попри те, що Трамп намагався продемонструвати силу у відносинах з КНР, результати його візиту виявилися скромними. Це дало Пекіну змогу грати власну партію, де Росія розглядається лише як інструмент. У поточних реаліях Москва опинилася в пастці: з одного боку, необхідність фінансування війни проти України вимагає швидких грошей від продажу газу, з іншого — Китай викручує руки, вимагаючи ціни нижче ринкових та відмовляючись фінансувати інфраструктурні витрати.
Навіть у разі успішного підписання контракту щодо «Сила Сибіру-2», реальний ефект від проєкту настане не раніше ніж через десять років. Для кремлівського режиму це занадто довгий термін, враховуючи стрімке виснаження фінансових резервів. По суті, візит Путіна до Сі — це акт відчаю, спроба втриматися на плаву в умовах, коли геополітична вага Росії стрімко нівелюється, а статус «молодшого партнера» стає незворотним. Війна в Ірані, яку спровокувала політика США, короткостроково підтримала російський бюджет через зростання цін на нафту, проте стратегічно Москва втрачає суб’єктність, стаючи заручником внутрішньокитайських інтересів та глобальних потрясінь, на які вона вже не здатна впливати самостійно.