Українська культура зазнала непоправної втрати. На 63-му році життя відійшов у вічність видатний український поет, талановитий бандурист, досвідчений журналіст та справжній патріот своєї країни Ярослав Чорногуз. Його багаторічний внесок у розвиток національного кобзарського мистецтва та невпинна популяризація народної музики залишать глибокий і світлий слід в історії незалежної України. Про смерть митця повідомила на своїй сторінці у Facebook його донька — відома українська поетеса, волонтерка, лауреатка Шевченківської премії та військовослужбовиця Ярина Чорногуз. Родина вирішила не розголошувати причину смерті, закликавши суспільство зосередити увагу на світлій пам’яті та багатому творчому спадку видатного українця.
Ярослав Чорногуз був не просто віртуозним виконавцем, а справжнім хранителем української ідентичності. Упродовж свого творчого шляху він видав сім поетичних збірок, кожна з яких була пронизана безмежною любов’ю до рідної землі, глибоким філософським осмисленням буття та шаною до українського слова. Крім того, він здобув ґрунтовну фахову журналістську освіту, з відзнакою закінчивши Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Його професійний шлях був багатогранним: він працював у різних засобах масової інформації, де завжди твердо відстоював проукраїнську позицію, а згодом став солістом Національної заслуженої капели бандуристів України імені Г. І. Майбороди. Цей унікальний колектив є справжнім символом збереження багатовікових музичних традицій, і голос Ярослава Чорногуза лунав у ньому як уособлення незламної української душі.
Трагічна звістка прийшла в час, коли вся країна щодня стикається з надзвичайно важкими випробуваннями. Донька митця, Ярина Чорногуз, яка сьогодні захищає нашу державу зі зброєю в руках, є яскравим прикладом того, як ціле покоління українських творців та їхніх родин змушене боронити Батьківщину від ворога. Війна кардинально змінює долі: поки ситуація на фронті залишається напруженою, а аналітики фіксують складні бої, саме такі сміливі люди тримають наше небо. До слова, багато українських діячів культури нині змінили сценічне вбрання на піксель, про що активно говорять у суспільстві — від музикантів до зірок екрану, як-от актор і військовослужбовець Володимир Ращук, чия життєва історія також вражає відвертістю та силою духу в реаліях воєнного часу.
У своєму зворушливому дописі-прощанні Ярина згадала батька як надзвичайно багатогранну творчу особистість, яка завжди прагнула нести світло української культури в маси. Вона підкреслила його відданість кобзарському мистецтву, яке в усі часи було голосом народу, його совістю та пам’яттю. Ярослав Чорногуз усе своє життя присвятив тому, щоб старовинна бандура звучала сучасно, актуально, але водночас ніколи не втрачала свого автентичного, глибинного коріння. Його проникливі виступи завжди збирали повні зали шанувальників справжнього, живого українського мистецтва.
Відповідно до останньої волі покійного, родина планує поховати його в Києві на Байковому кладовищі. Це історичне місце є своєрідним пантеоном видатних українців, де спочивають ті, хто формував і зміцнював нашу націю своїм беззаперечним талантом, невтомною працею та самовідданістю. Ярослав Чорногуз бажав знайти свій останній спочинок поруч із батьками, що є глибоко символічним поверненням до свого родинного коріння.
Світла та вічна пам’ять про Ярослава Чорногуза продовжуватиме жити в його безсмертних поетичних рядках, у срібних звуках бандури, яка відтепер звучатиме для нього в небесному хорі, та у щирих спогадах тих, хто мав честь працювати з ним, слухати його натхненні виступи і просто знати цю світлу, видатну людину.