Ірина Ігорівна Геращенко — одне з найвпізнаваніших імен української легкої атлетики останнього десятиліття. Стрибунка у висоту, бронзова призерка Олімпійських ігор 2024 року в Парижі, заслужений майстер спорту України — її кар’єра стала прикладом того, як багаторічна наполегливість і віра у власні сили здатні привести на найвищі щаблі світового спорту навіть без гучних юніорських рекордів на кожному кроці.
Картка спортсменки
| Параметр | Дані |
|---|---|
| Повне ім’я | Геращенко Ірина Ігорівна |
| Дата народження | 10 березня 1995 року |
| Місце народження | м. Київ, Україна |
| Зріст | 181 см |
| Вид спорту | Легка атлетика (стрибки у висоту) |
| Звання | Заслужений майстер спорту України (2024) |
| Головні досягнення | Бронза Олімпійських ігор-2024, бронза чемпіонату Європи-2024, срібло чемпіонату Європи в приміщенні-2021 |
Спортивна кар’єра та шлях у стрибках у висоту
Свій шлях у легкій атлетиці Ірина розпочала ще у підлітковому віці, і на міжнародну арену вийшла доволі рано. Дебютний успіх прийшов у 2011 році на молодіжному чемпіонаті світу, де вона стала другою з результатом 1,87 м. Уже за кілька років, у 2014 році, Геращенко встановила рекорд Європи серед юніорок, а на чемпіонаті України того ж року здобула золото з результатом 1,95 м.
На відміну від деяких колег по збірній, чий шлях до світової слави був стрімким, кар’єра Ірини складалася поступово — через роки виступів на чемпіонатах світу, Європи та етапах Діамантової ліги, стабільну роботу з тренером і поступове нарощування результатів. Вона неодноразово потрапляла на п’єдестали континентальних першостей, зокрема здобула срібло чемпіонату Європи в приміщенні у 2021 році.
«Ця медаль — плід багаторічної праці, віри в мене мого тренера, чоловіка і батьків. Йшла до цієї нагороди довго і рада, що нарешті змогла себе реалізувати», — прокоментувала свій успіх на одному з континентальних чемпіонатів сама спортсменка.
Олімпійський тріумф у Парижі
Кульмінацією багаторічної кар’єри Ірини Геращенко стала Олімпіада 2024 року в Парижі, де вона здобула бронзову медаль у стрибках у висоту. Це досягнення стало особливо символічним з огляду на її попередній олімпійський досвід — на Іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро вона фінішувала лише десятою, тож шлях від десятого місця до олімпійського п’єдесталу зайняв у неї цілих вісім років наполегливої роботи.
Того ж, 2024 року, Ірина здобула ще й бронзу чемпіонату Європи, підтвердивши, що паризький успіх не був випадковістю, а результатом стабільно високого рівня підготовки. Ці досягнення принесли їй звання заслуженого майстра спорту України — найвищу спортивну відзнаку в країні.
Особисте життя: чоловік, сім’я та материнство
Особисте життя Ірини Геращенко тісно пов’язане зі спортом. Її чоловік, Сергій Спільняк, — теж колишній стрибун у висоту, майстер спорту, а нині — тренер збірної України з легкої атлетики. Пара познайомилася ще у 2010 році на спортивних зборах у Ялті, а через кілька років стосунків, у серпні 2019 року, одружилася у Києві. За словами самої Ірини, коли Сергій освідчився їй напередодні річниці стосунків, вона довго не могла повірити, що це не жарт.
Що стосується запитів про сім’ю та дітей — наприкінці 2024 року Ірина офіційно повідомила про вагітність, а в середині 2025 року стала мамою донечки. Батьки довго вагалися між іменами Міра (від слова «мир») та Діана, залишаючи собі можливість змінити рішення в останній момент.
Материнство не поставило крапку на спортивній кар’єрі Геращенко — навпаки, спортсменка неодноразово наголошувала на намірі повернутися в сектор для стрибків. За її власними словами, відновлення після пологів — процес непростий і індивідуальний для кожної жінки, проте вона вірить у своє повернення до змагань уже на чемпіонаті України найближчим часом.
Підсумок: частина золотої епохи українських стрибків у висоту
Ірина Геращенко разом із Ярославою Магучіх та Юлією Левченко сформувала унікальне для української легкої атлетики явище — цілу плеяду стрибунок у висоту світового рівня, які одночасно конкурують на найвищих турнірах і водночас підтримують одна одну як колеги по збірній. Саме завдяки такій глибині складу Україна протягом останніх років стабільно залишається однією з провідних країн світу в цій дисципліні.
Історія Ірини — це передусім історія терпіння: шлях від десятого місця на Олімпіаді в Ріо до бронзи в Парижі зайняв майже десятиліття, пройдене через травми, невдачі та відновлення. А тепер, поєднуючи роль матері з поверненням у великий спорт, вона демонструє ще один приклад того, наскільки багатогранним може бути шлях сучасної спортсменки — і скільки сили потрібно, щоб залишатися серед найкращих у світі роками поспіль.