Джерело даних про стан золотовалютних резервів РФ та аналітику ринку представлено у звіті Reuters. Поки російська пропаганда продовжує переконувати громадян у «стабільності» економіки, реальні показники свідчать про критичне виснаження ресурсів. Високі військові витрати, бюджетний дефіцит та інфляційний тиск змушують Кремль активно витрачати «подушку безпеки». Найбільш тривожним сигналом для Москви стало стрімке скорочення золотих резервів Центрального банку РФ, обсяг яких за останні пів року впав до 73,4 млн тройських унцій — мінімуму з лютого 2020 року.
За оцінками експертів, такий темп розпродажу золота є рекордним за чверть століття. Ці кошти спрямовуються на покриття дірок у бюджеті, що виникли через санкції та рекордні видатки на армію. Водночас Росія стикається з серйозним тиском на логістичну та енергетичну інфраструктуру. Систематичні удари українських дронів по великих логістичних центрах, зокрема маркетплейсу Wildberries, не лише завдають збитків у мільярди доларів, а й руйнують налагоджені схеми обходу санкцій. Про те, як подібні удари стають частиною стратегії виснаження ворога, детально розібрано у матеріалі про далекобійні удари по РФ на відстані 1350 км.
Окрім логістики, під ударом опинився й паливний сектор. Повідомлення про дефіцит пального на фронті свідчать про успішність атак на російські нафтопереробні заводи. Як зазначають аналітики, подібні провали в тилу неминуче впливають на боєздатність окупаційних військ. Для порівняння масштабів руйнувань, варто згадати й інший аспект війни — черговий воєнний злочин РФ на Донеччині, що підкреслює незмінність злочинної природи режиму, який продовжує інвестувати залишки ресурсів у знищення всього живого, замість порятунку власної економіки.
Російська система демонструє готовність жертвувати рівнем життя населення заради військових цілей, проте можливості для такого «самогубства» поступово звужуються. Еміграція капіталу, виведення активів наближеними до Путіна олігархами та структурні проблеми промисловості свідчать, що Кремль опинився у пастці власних амбіцій. Дипломатичні зусилля та тиск на міжнародній арені залишаються критично важливими, але саме економічний фактор стає тим механізмом, що поступово обмежує простір для маневру російського агресора.