Володимир Путін ухвалив рішення про продовження безвізового режиму для громадян КНР до 31 грудня 2027 року, про що свідчить документ, розміщений на офіційному порталі правової інформації РФ. Це рішення ще раз підкреслює глибоку інтеграцію Москви у політичну та економічну орбіту Пекіна на тлі міжнародної ізоляції та санкційного тиску.
Аналітики Factage Ukraine наголошують, що подібні кроки не є ознакою рівноправного партнерства, а скоріше свідчать про перетворення Російської Федерації на «молодшого партнера» Китаю. Документ фактично легітимізує посилений приплив китайських громадян, що відбувається на фоні критичної залежності російської промисловості від технологічного імпорту з КНР. Раніше було зафіксовано, що залежність російського виробництва від китайських компонентів, що підпадають під міжнародні санкції, сягнула катастрофічних 90%.
Це рішення нагадує про те, як країна-агресор змушена шукати будь-які важелі виживання, іноді вдаючись до доволі дивних кроків, як-от «стратегічне» узгодження експорту північних оленів. Поки російська влада хизується «дипломатичними успіхами», економічна ситуація всередині самої держави стає дедалі вразливішою. Варто зазначити, що на відміну від економічної нестабільності в РФ, інші сектори української держави показують зовсім інші результати. Зокрема, економіка України демонструє стійкість: ВВП зростає третій місяць поспіль, що підтверджує ефективність обраного курсу розвитку в умовах війни.
Для Пекіна ж безвізовий режим із Росією є черговим інструментом розширення свого впливу на величезні території, багаті на ресурси, які Москва тепер фактично віддає на відкуп своєму єдиному великому союзнику. Якщо на початку повномасштабної агресії Кремль декларував «багатополярність», то сьогодні ми бачимо, як Росія впевнено крокує до повної підконтрольності КНР. Нагадаємо, що Україна в цей час продовжує активну роботу з технологічного переозброєння, наприклад, Збройні Сили України отримали на озброєння ударний наземний робот «Змій міні», що демонструє прагнення до самодостатності, на відміну від російської стратегії «оренда» ресурсів та технологій у Китаю.
Таким чином, продовження безвізу до 2027 року — це не просто бюрократична формальність, а маркер майбутнього РФ як сировинного придатку, який остаточно втрачає суверенну суб’єктність.