У ніч на 19 липня російські окупаційні війська здійснили одну з найпотужніших та наймасштабніших балістичних атак на українську столицю, про що офіційно повідомив президент Володимир Зеленський. Ворог застосував комбіновану стратегію, випустивши понад 40 балістичних ракет різних типів та близько 120 ударних безпілотників. Масштаби цієї атаки підкреслюють намагання агресора виснажити українську систему ППО та спричинити максимальні руйнування цивільної інфраструктури.
За даними офіційних джерел, у Києві та області внаслідок нічних ударів зафіксовано влучання та численні руйнування, що призвели до людських жертв та поранень. На місцях прильотів працюють близько 600 рятувальників, які борються з наслідками пожеж та розбирають завали. Цей інцидент є логічним продовженням стратегії ворога, детально описаної у матеріалі про масований балістичний терор Києва. Ворог продовжує використовувати тактику змішаних ударів, комбінуючи дрони-камікадзе з дороговартісними балістичними ракетами, щоб пробити ешелоновану оборону столиці.
Статистика тижня, озвучена президентом, демонструє безпрецедентну інтенсивність воєнних злочинів РФ: за сім днів ворог застосував близько 1450 ударних дронів, понад 1640 КАБів та майже 100 ракет. Така кількість боєприпасів спрямована не лише на військові цілі, а й на терор мирного населення по всій країні — від Одещини до Сумщини. Аналіз подібних атак показує, що агресор прагне не лише завдати фізичної шкоди, а й психологічно тиснути на суспільство, виснажуючи ресурси країни-захисниці.
Володимир Зеленський наголосив, що ключовим фактором безпеки залишається постачання сучасних систем «антибалістики» від західних партнерів. Будь-яке затягування з ухваленням рішень щодо надання Україні засобів захисту дає Москві карт-бланш на планування нових нальотів. Окрім прямого захисту, критично важливо посилювати міжнародний санкційний тиск, щоб обмежити виробничі потужності ВПК ворога. Ми вже неодноразово аналізували, що системні удари по нафтовій інфраструктурі РФ та логістиці є тими ефективними інструментами, які змушують Кремль витрачати ресурси не лише на наступ, а й на оборону власної території. Україна продовжує тримати оборону, проте швидкість та обсяги міжнародної допомоги залишаються вирішальними для збереження життів громадян.