Міністри закордонних справ Китаю та Російської Федерації провели розширену телефонну розмову, ключовою темою якої стало обговорення поточної ескалації на Близькому Сході, а також узгодження спільних кроків щодо підтримки Ірану на міжнародній арені. Офіційний Пекін публічно заявив про свою готовність поглиблювати стратегічну співпрацю з Москвою в рамках Ради Безпеки ООН. Офіційною метою такої взаємодії декларується нібито зниження градуса напруженості у вибухонебезпечному регіоні. Про це повідомляє міжнародне інформаційне агентство Reuters, посилаючись на заяви зовнішньополітичних відомств обох держав.
Зазначається, що переговори між очільником китайської дипломатії Ван Ї та його російським візаві Сергієм Лавровим відбулися безпосередньо перед надзвичайно важливим голосуванням у Радбезі ООН. На порядку денному стояла резолюція, ініційована Бахрейном, яка стосувалася забезпечення безпеки комерційного судноплавства та захисту торгових маршрутів в Ормузькій протоці — одній із найважливіших нафтових артерій світу. Блокування цього транспортного коридору може призвести до масштабних економічних наслідків для всієї планети.
Під час розмови Ван Ї наголосив, що Китай і Росія, користуючись своїм статусом постійних членів Ради Безпеки ООН, повинні “відігравати стабілізуючу роль”. Він підкреслив необхідність формування єдиної позиції міжнародної спільноти та дотримання так званого збалансованого підходу до врегулювання конфліктів. “Фундаментальним і найдієвішим шляхом розв’язання кризи судноплавства в Ормузькій протоці є якнайшвидше досягнення всеосяжного припинення вогню. Китай традиційно і незмінно виступає за політико-дипломатичне врегулювання будь-яких суперечностей виключно через мирний діалог і конструктивні переговори”, — цитують Ван Ї західні журналісти.
Зі свого боку, Міністерство закордонних справ країни-агресора також випустило заяву, у якій закликало до негайного початку “політико-дипломатичного діалогу” на Близькому Сході. Однак риторика Кремля традиційно супроводжувалася відвертим захистом дій Ірану. Москва безпідставно звинуватила Сполучені Штати Америки та Ізраїль у “неспровокованій агресії”, яка, за версією російської пропаганди, і стала першопричиною нинішньої безпрецедентної кризи. Такі заяви Росії виглядають верхом цинізму, враховуючи її власний збройний напад на сусідню державу та категоричну відмову від реальних мирних переговорів щодо завершення війни в Україні. Варто нагадати, що цей неформальний альянс диктатур безпосередньо впливає на Україну. Як повідомлялося раніше, близькосхідна криза становить пряму загрозу для нашої держави, адже відвертає увагу світу та створює ризик зменшення життєво необхідної військової підтримки з боку США.
Тим часом Китай продовжує грати у подвійну гру. Декларуючи прагнення до миру на Близькому Сході, Пекін водночас продовжує негласно підтримувати російську військову машину. Китайські компанії активно постачають до РФ технології подвійного призначення, мікроелектроніку, верстати та обладнання, які критично необхідні для виробництва зброї, що використовується для ударів по українських містах. На тлі того, як наближається неминучий економічний колапс Росії зі стагнацією ключових галузей промисловості, тіньова економічна допомога Піднебесної залишається чи не єдиним рятівним колом для режиму Володимира Путіна.
Паралельно з цим, на дипломатичному фронті в ООН вимальовується нова коаліція протидії західним ініціативам. Раніше стало відомо, що Російська Федерація, Китай, а також Франція виступили єдиним фронтом проти спроб низки арабських країн отримати санкцію Ради безпеки ООН на силове розблокування Ормузької протоки. Представники цих трьох держав категорично відкинули будь-які формулювання в проєктах резолюцій, які б легітимізували застосування військової сили для забезпечення свободи міжнародного судноплавства.
Ситуація додатково ускладнюється тим, що сам Тегеран дедалі глибше інтегрується у військову співпрацю з Москвою та Пекіном. Нещодавно з’явилася інформація про те, що Іран відкрито хизується отриманням масштабної військової допомоги та передових оборонних технологій від Російської Федерації та Китаю. Це лише посилює занепокоєння Заходу, оскільки формування так званої осі зла ще більше дестабілізує не лише Близький Схід, але й усю глобальну архітектуру безпеки, змушуючи демократичний світ готуватися до нових безпрецедентних викликів.