6 Липня 2026, 02:15

Європа в лещатах безпеки: чи реально досягти 3,5% ВВП на оборону до 2035 року?

Військова техніка та прапори НАТО на фоні будівлі штаб-квартири Альянсу

Європа поспішає виконати угоду НАТО, укладену рік тому, щодо збільшення видатків на оборону до 3,5% ВВП до 2035 року. Як повідомляє The Economist, європейські члени Альянсу намагаються відновити власні збройні сили, готуючись до потенційного протистояння з Росією, зокрема на випадок, якщо підтримка з боку США суттєво зменшиться. Ця гонка озброєнь має не лише технічний, а й глибокий соціально-економічний вимір.

Оборонна індустрія реагує на попит блискавично. Британська компанія BAE Systems збільшує потужності вп’ятеро, готуючись до доходів, що перевищують 2 млрд доларів на рік. Проте суспільний запит не завжди збігається з державними планами. У Брюсселі вже фіксують протести під гаслом «Добробут, а не війна», що свідчить про внутрішнє напруження в країнах ЄС. Адже реальне забезпечення обороноздатності вимагає складних компромісів між соціальними виплатами та безпековими інвестиціями.

Ситуація в Європі неоднорідна. Країни «східного флангу», як-от Польща та держави Балтії, сприймають російську загрозу як екзистенційну, тому готові йти на непопулярні кроки, включаючи нові податки та скорочення видатків на охорону здоров’я. Натомість західні лідери, зокрема Франція та Великобританія, стикаються з серйозними політичними викликами. Британський міністр оборони Джон Гілі навіть подав у відставку через недостатнє фінансування, що підкреслює складність виконання амбітних планів у межах бюджетних обмежень.

Окремим питанням є ефективність використання коштів. Фрагментація європейського ВПК та невдалі проекти, як-от скасована німецька програма суднобудування на 10 мільярдів євро, демонструють, що просте збільшення бюджету не є панацеєю. Замість того, щоб «заливати» проблему грошима, європейцям необхідна консолідація оборонної промисловості. Як зазначалося в аналізі Польща розсекречує дані про військову допомогу Україні: відвертість задля безпеки, прозорість та ефективна стратегія є ключовими елементами стримування агресора.

Наразі країни, як-от Іспанія чи Португалія, демонструють відверту пасивність, формально підтримуючи цілі НАТО, але уникаючи реальних кроків. У той час як безпекова ситуація в регіоні погіршується, європейським лідерам доведеться або радикально змінити соціальний контракт з населенням, або ризикувати втратою оборонного паритету перед обличчям Кремля, який продовжує нарощувати свій військовий потенціал.