Українська акторка Лариса Руснак у відвертому інтерв’ю OBOZ.UA розповіла про часи до повномасштабного вторгнення, коли знімальні майданчики в Україні були фактично поділені на «еліту» та «обслугу». Російські актори мали привілейовані умови, тоді як українці часто змушені були працювати в принизливих обставинах. Ця ситуація стала частиною ширшої проблеми, коли ворог намагався нівелювати українську ідентичність у всіх сферах, включно з медіапростором, що нагадує методи гібридної війни, про які ми писали у матеріалі про масштабну вербувальну кампанію РФ під «чужим прапором».
За словами Руснак, на майданчиках панувала дивна ієрархія: до десяти українських акторів могли розміщувати в одному тісному вагончику, тоді як запрошені зірки з РФ отримували індивідуальні комфортабельні умови. Продюсери виправдовували це «райдерами» та фінансовими вкладеннями, але акторка переконана: це був психологічний тиск, спрямований на відчуття меншовартості українців.
«Іноді було відчуття, що нас загнали в якесь гетто. Більше того, розмова українською мовою на майданчику часто сприймалася як ознака провінційності, на нас дивилися зверхньо», — ділиться спогадами артистка. Це ставлення лише підкреслює, наскільки глибоко заходила культурна експансія, яка супроводжувала агресивні дії Кремля.
Перехід на українську мову для Лариси Руснак став не просто особистим вибором, а актом спротиву. Надихнув її приклад режисера Андрія Приходька, чия дружина, будучи росіянкою, свідомо перейшла на українську, щойно опинилася в Києві. «Це було для мене дуже показово. У якийсь момент я відчула, що маю відділити себе від московської навали. Сказати: “Я не з вами”», — згадує вона.
Сьогодні Руснак переконана, що українське суспільство мало б плекати свою культуру та гідність набагато раніше. Історія Лариси — це лише один фрагмент того, як через мистецтво та особисті історії країна поступово усвідомлює необхідність повного розриву з російським впливом. Важливо пам’ятати, що боротьба за Україну ведеться не лише на фронті, а й у площині самоідентифікації кожного громадянина, що прямо перегукується з нашою статтею про критичну залежність РФ від іноземних компонентів, де Пекін також використовує подібні важелі впливу, ігноруючи інтереси України.