Нічна атака Росії, під час якої було випущено 74 ракети та 500 дронів, за даними Генерального штабу ЗСУ (джерело: https://www.mil.gov.ua/), вкотре підтвердила намір ворога завдавати ударів по цивільній інфраструктурі України. Ця трагедія стала ще одним нагадуванням про те, що мир неможливий без рішучої відсічі агресору. Докладніше про масштаби ворожих втрат читайте у матеріалі про втрати російських окупаційних військ.
Київ став епіцентром російського терору. Кількість загиблих внаслідок влучань у житлові будинки, наукові установи та навіть готелі, де зупинялися іноземні дипломати, продовжує зростати. Президент Володимир Зеленський наголосив, що кожен подібний удар отримає справедливу відповідь. Попри цинічні заяви Кремля про нібито «військові цілі», світ бачить лише руйнування мирних кварталів. Варто зазначити, що це не перша спроба РФ залякати українську столицю, але консолідована позиція партнерів, про яку йшлося у матеріалі про трагедію в столиці, залишається незмінною.
Водночас аналітики Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) вказують на безпрецедентне виснаження російської армії. Загальні втрати сторін сягнули 2 мільйонів осіб, а російський наступ став найповільнішим за історію сучасних воєн. Москва втрачає значно більше солдатів, ніж здатна мобілізувати, що змушує ворога шукати нові шляхи тиску, включаючи економічні маніпуляції з нафтою.
Україна ж продовжує ефективно нищити логістику ворога. Успішні атаки Сил оборони на Кстовський НПЗ та нафтоперекачувальну станцію в Нижегородській області демонструють здатність Києва досягати цілей на відстані понад 800 кілометрів. Росія змушена збільшувати знижки на нафту для Індії, оскільки внутрішній дефіцит палива, викликаний нашими ударами, лише посилюється. Таким чином, війна переходить у фазу технологічного та економічного виснаження агресора, де кожен втрачений танкер чи нафтобаза РФ наближають завершення бойових дій. Попри спроби ворога продемонструвати силу через масовані обстріли, реальна ситуація свідчить про глибоку кризу російської воєнної машини та її неспроможність досягти стратегічного зламу на фронті.