Польща офіційно відмовилася передавати Україні винищувачі МіГ-29, аргументуючи це рішення відмовою Києва ділитися технологіями виробництва безпілотників. Про це заявив міністр національної оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш в ефірі телеканалу Polsat News. Це питання стало черговим викликом у складних двосторонніх відносинах, які потребують виваженого підходу, про що раніше йшлося у матеріалі про український національний пантеон.
За словами очільника оборонного відомства Польщі, офіційна Варшава пропонувала Києву партнерську модель співпраці, яка базувалася на формулі «літаки в обмін на доступ до технологій дронів». Косиняк-Камиш стверджує, що спочатку українська сторона висловила згоду, проте згодом вийшла з переговорного процесу. «Я запропонував, як мені здається, дуже партнерський підхід. МіГи в обмін на дрони. Українці спочатку погодилися, але не виконали цю угоду, тому літаків не буде», — підкреслив міністр.
Він наголосив, що Польща високо оцінює здобутки України у сфері безпілотних технологій. На думку міністра, обмін досвідом та ноу-хау мав би стати фундаментальною складовою оборонної солідарності між країнами. Варшава розраховувала на частковий доступ до технологій у відповідь на передачу озброєння, яке було вкрай необхідним ЗСУ на початкових етапах війни.
Водночас Косиняк-Камиш спробував згладити кути, зазначивши, що не вважає помилкою попередні рішення польського уряду щодо масованої допомоги Україні на старті повномасштабного вторгнення без жодних попередніх умов. Однак на тлі сучасних викликів, таких як локалізація виробництва озброєння, питання оборонної співпраці стає все більш прагматичним та дискусійним.
Ситуація навколо винищувачів підкреслює глибоку зміну парадигми: від беззастережної підтримки партнери переходять до жорстких переговорів, де кожна сторона намагається забезпечити власну національну безпеку. Експерти зазначають, що такі розбіжності можуть мати як політичний, так і безпековий вимір, вимагаючи дипломатичного посередництва для врегулювання конфлікту, який стає заручником виборчих та економічних процесів обох держав.
Поки що офіційний Київ не надав розгорнутої відповіді на звинувачення польського міністра, обмежуючись загальними тезами про важливість єдності перед загрозою російської агресії. Стає очевидним, що питання військової допомоги ставатиме все менш абстрактним і все більш прив’язаним до конкретних двосторонніх інтересів.