Президент України Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні від 23 червня наголосив на нагальній потребі розпочати реальні переговори щодо завершення війни. Першоджерело заяви доступне за посиланням: відеозвернення Президента. Глава держави підкреслив, що навіть усередині російського суспільства зростає невдоволення тривалістю бойових дій, а пропагандистські наративи про «легку прогулянку» розбиваються об реалії економічних та соціальних проблем.
Зеленський чітко дав зрозуміти: більшість громадян Росії вже усвідомлюють, що війна, розв’язана кремлівським режимом, не несе їм нічого, окрім страждань та ізоляції. «Війна має закінчитися», — ці слова стали ключовим посилом українського лідера. Він додав, що нинішні труднощі, з якими стикаються росіяни, мають підштовхнути їх до розуміння того, що це не «подарунки долі», а прямий наслідок агресивної політики Путіна, яка затягується на роки. Раніше президент уже намагався відкрити діалог, наголошуючи, що ультиматум замість миру є неприйнятним методом ведення дипломатії.
Позиція України залишається послідовною: ми неодноразово надавали пропозиції для змістовного діалогу, проте Кремль продовжує шукати приводи для ескалації. На фоні спроб агресора планувати воєнні дії на 2027–2028 роки, ініціатива Зеленського виглядає як спроба зупинити кровопролиття, яке стає дедалі більш виснажливим для обох сторін. Важливо пам’ятати, що питання безпеки залишається пріоритетним, про що свідчить і ситуація на фронті, де ворог продовжує здійснювати масовані спроби прориву.
Для українського суспільства важливо зберігати єдність та розуміти, що будь-який дипломатичний крок має підкріплюватися силою нашої армії. Спроби Кремля маніпулювати темою перемовин — це лише відвертання уваги від власних невдач. Поки Путін намагається грати на затягування війни, Україна чітко артикулює умови справедливого миру. Це не просто слова, це заклик до світу побачити, хто насправді прагне знищення, а хто захищає право на майбутнє. Майбутнє України не може залежати від ілюзорних «стамбульських домовленостей», нав’язаних країною-агресором. Час діяти рішуче, поєднуючи тиск на фронті з активною дипломатичною позицією, яка ставить крапку у цій кривавій сторінці історії.