В Україні ринок сільськогосподарської землі демонструє впевнене зростання, попри складні умови воєнного часу. Згідно з даними, оприлюдненими на платформі Опендатабот, середня ціна гектара за останній місяць зросла майже на 5 тисяч гривень. Така динаміка свідчить про високу інвестиційну привабливість українських чорноземів, навіть на фоні того, що загальна кількість укладених угод дещо скоротилася.
Станом на травень 2026 року середня вартість гектара землі сільськогосподарського призначення сягнула позначки 74 528 гривень. Експерти наголошують: попри загальне здорожчання, активність покупців у травні дещо знизилася — було продано 19 803 гектари, що на 2 300 одиниць менше, ніж у попередньому періоді. Подібна волатильність ринку є прогнозованою, адже інвестори стають обережнішими, проте не втрачають інтересу до активів, які зберігають свою капіталізацію.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) виділяє кілька ключових факторів, що стимулюють ринок. По-перше, роль агропромислового комплексу в структурі ВВП України лише посилюється. По-друге, допуск юридичних осіб до ринку, що став можливим з 1 січня 2024 року, суттєво розширив коло гравців. Поки ЗСУ продовжують нищити окупантів та ворожу техніку, забезпечуючи тил, економіка демонструє стійкість, адаптуючись до нових реалій.
Цінова мапа України залишається вкрай неоднорідною. Вартість гектара варіюється від 32 364 гривень на Донеччині до вражаючих 283 885 гривень на Івано-Франківщині. Високі показники вартості також фіксуються в Київській, Львівській та Тернопільській областях. Натомість найнижчі ціни характерні для прифронтових або регіонів, що найбільше постраждали від бойових дій, як-от Миколаївська, Херсонська, Сумська та Харківська області. Це підкреслює пряму залежність між безпековою ситуацією та оцінкою активів.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що земельний ринок перетворився на стратегічний інструмент фінансового захисту для українських інвесторів. Попри ризики, земля залишається основним ресурсом, здатним генерувати довгостроковий прибуток та підтримувати економічну спроможність держави у довгостроковій перспективі.