Закриті соціологічні дослідження свідчать, що понад 60% росіян відчувають виснаження від війни проти України. Про це повідомляє проєкт Faridaily, посилаючись на джерела в правлячій партії та соціологів, які аналізували настрої перед праймеріз «Єдиної Росії». Суспільний запит перетворився на парадоксальне очікування: виборці хочуть припинення бойових дій, проте не через мирний діалог, а через «рішуче рішення» Кремля.
У фокус-групах виборці відкрито демонструють розгубленість: «Якщо можете бити сильніше — бийте. Якщо можете зробити щось інше — робіть». Це свідчить про глибоку кризу очікувань, адже російське населення, загіпнозоване пропагандою, вимагає від диктатора результатів, які не мають під собою реального підґрунтя. Поки Кремль намагається балансувати, змусити Путіна платити стає реальним завданням міжнародної спільноти через механізми конфіскації активів.
Втома пронизує і владні кабінети. Чиновники визнають: війна перетворилася на статичну «сіру зону». «Нічого не відбувається, не рухається ні вперед, ні назад», — зізнається представник російської еліти. Важливо розуміти, що це не «голубина» опозиція війні, а саме криза менеджменту. Вони продовжують розглядати Путіна як «боса», який зобов’язаний знайти вихід із глухого кута, в який сам же і загнав країну.
Паралельно з цими настроями всередині РФ зростає психологічний тиск через безпосередні наслідки агресії. Російська енергетична інфраструктура стає дедалі вразливішою до ударів українських дронів. Це не лише підриває економіку, а й руйнує міф про безпеку всередині самої Росії. Якщо раніше війна була «десь там», то тепер вона приходить у вигляді прильотів по нафтопереробних заводах, викликаючи паніку в регіонах. Така ситуація вимагає від України не лише витривалості, а й чіткої стратегії подальшого дипломатичного тиску. Варто згадати, як раніше Зеленський наголошував на перспективах мирних переговорів та важливості збереження єдності з партнерами, що є критично важливим на тлі дедалі більшої істерії в російському суспільстві.
Підсумовуючи, ситуація в Росії наближається до точки біфуркації. Суспільна втома в поєднанні з відсутністю плану дій у вищого керівництва створює небезпечне для Кремля середовище. Хоча наразі немає ознак масового повстання, запит на «рішення» рано чи пізно вийде за межі лояльного очікування, якщо війна триватиме в нинішньому режимі стагнації.