У селі Угли Сарненського району, що на Рівненщині, завершився черговий важливий етап масштабних пошуково-ексгумаційних робіт. Ця археологічна експедиція, організована спільними зусиллями українських та польських фахівців, мала на меті перевірити історичні перекази про можливі масові поховання жертв трагічних подій літа 1943 року. Проте результати досліджень виявилися неочікуваними для польських дослідників: жодних братських могил чи масових страт на вказаній території не виявлено. Відповідну інформацію офіційно повідомило Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.
Під час ретельного обстеження території експерти вивчили ділянку площею понад 1000 квадратних метрів. До зони пошуків увійшло колишнє німецьке євангелістське кладовище, а також прилеглі до нього землі. Саме ці локації найчастіше фігурували в усних переказах та деяких історичних документах як імовірні місця масового захоронення людей, що загинули внаслідок міжнаціонального конфлікту під час Другої світової війни.
Незважаючи на глибокий аналіз ґрунту та використання сучасних методів археологічної розвідки, фахівці підтвердили наявність виключно цивільних поховань, які датуються кінцем ХІХ — початком ХХ століття. Крім того, дослідники натрапили на одне одиночне поховання невідомого чоловіка. Наразі обставини, причини та точний час його смерті залишаються нез’ясованими — для встановлення істини знадобиться проведення додаткових антропологічних та судово-медичних експертиз. Жодних доказів, які б підтверджували польські наративи про масштабні жертви 1943 року саме в цьому селі, знайдено не було.
Історична довідка свідчить, що до початку Другої світової війни село Угли було багатонаціональним: тут століттями співіснували українські та польські родини. Проте у травні 1943 року населений пункт зазнав значних руйнувань, що назавжди змінило його демографічний вигляд. Окремі джерела стверджують, що 12 травня 1943 року підрозділи УПА нібито провели операцію з «очищення» села від польського населення, внаслідок чого могло загинути близько сотні осіб. Однак відсутність матеріальних доказів змушує ставитися до цих цифр вкрай обережно.
Варто зазначити, що українська академічна спільнота неодноразово висловлювала обґрунтовану критику щодо методології підрахунку втрат, яку використовує польська сторона. Політики сусідньої країни часто апелюють до цифри у 100-150 тисяч загиблих поляків під час Волинської трагедії. Втім, українські дослідники наголошують: такі оцінки здебільшого ґрунтуються на емоційних свідченнях, а не на задокументованих археологічних фактах.
Показовим прикладом розбіжностей між очікуваннями та реальністю стали нещодавні розкопки у селі Пужники, що на Тернопільщині. Тоді польські експерти прибули на місце з упевненістю знайти сотні тіл. Натомість тривалі пошукові роботи завершилися виявленням останків лише 42 осіб. Цей факт ще раз підкреслює необхідність фахового підходу до вивчення складних сторінок минулого.
Сьогодні Україна демонструє безпрецедентну відкритість до співпраці у питаннях історичної пам’яті. Проте результати експедиції в Углах чітко демонструють: історія вимагає беззаперечних доказів, а не політичних маніпуляцій. Лише об’єктивна праця науковців дозволить обом народам знайти істину та будувати міцні партнерські відносини без тягаря непідтверджених міфів.