Станом на червень 2024 року глибокі українські удари на відстань понад 1500 кілометрів переросли в системний фінансовий, технологічний та логістичний параліч російських окупаційних військ. Про це офіційно [повідомив](https://t.me/GeneralStaffZSU/40033) Генеральний штаб Збройних сил України. Масштаб пошкоджень паливно-енергетичного комплексу країни-агресора свідчить про те, що ЗСУ знайшли вразливу ахіллесову п’яту російської економіки, яка безпосередньо фінансує та забезпечує бойові дії на українській землі.
Наразі під прицілом українських сил опинилися вже 16 великих російських нафтопереробних заводів та терміналів. Це становить понад 30% усіх потужностей первинної переробки нафти в РФ. Проте найболючішим ударом для Кремля стала зупинка роботи понад 40 ключових технологічних установок. Через дію жорстких міжнародних санкцій Росія не здатна їх відновити чи імпортувати аналогічні деталі. Гучно анонсоване російською пропагандою імпортозаміщення у сфері високотехнологічного нафтопереробного обладнання виявилося абсолютно безсилим перед реальністю глобальної ізоляції.
Ця стратегічна кампанія демонструє колосальну різницю у підходах до ведення війни. Поки українська армія точково знищує критичні економічні артерії ворога, Росія продовжує вдаватися до невибіркового терору. Прикладом цього є недавня [трагедія у Нікополі: удар російського дрона як чергове свідчення цілеспрямованого терору проти цивільних](https://fgukraine.com.ua/news/trahediia-u-nikopoli-udar-rosijskoho-drona-iak-cherhove-svidchennia-tsilespriamovanoho-teroru-proty-tsyvilnykh/), яка ще раз доводить терористичну суть кремлівського режиму.
За даними ОПЕК, через неможливість переробки нафти та серйозні труднощі з її експортом видобуток сировини в РФ упав до річного мінімуму — до 9,009 мільйонів барелів на добу. Виробництво бензину всередині Росії обвалилося до найнижчого рівня за останні 16 років. Незважаючи на чинну заборону експорту пального, Кремлю не вдалося вберегти внутрішній ринок від дефіциту. В тимчасово окупованому Криму та на Луганщині бензин АІ-95 практично зник із вільного продажу, його видають лише за спецкартками. У Курській, Бєлгородській та Псковській областях запроваджено ліміт — не більше 20 літрів на одне авто. Ба більше, у найбільших аеропортах РФ стрімко порожніють резервуари з авіаційним гасом.
Усі ці внутрішні кризи змушують російське керівництво вдаватися до відчайдушних дипломатичних маневрів на міжнародній арені. Проте, як показує аналіз подій навколо саміту G7 у матеріалі «[Російський удар по Лаврі та ювілей Трампа: як Кремль загнав себе в пастку на тлі саміту G7](https://fgukraine.com.ua/news/rosijskyj-udar-po-lavri-ta-iuvilej-trampa-iak-kreml-zahnav-sebe-v-pastku-na-tli-samitu-g7/)», агресивна риторика Москви більше не здатна приховати її реальну економічну та військову слабкість.
Ситуація стала настільки критичною, що уряд РФ офіційно дозволив НПЗ випускати низькосортне паливо за радянськими стандартами. Росія втратила здатність створювати якісні нафтопродукти без західних компонентів. Символічним підсумком цього етапу став успішний удар українських дронів по Московському НПЗ «Газпрому» в Капотні, лише за 15 кілометрів від Кремля. Кожен знищений НПЗ — це прямий паливний голод для російських танків на передовій та мінус мільярди доларів із воєнного бюджету агресора.