Глава парламенту Сербії Ана Брнабич зробила гучну заяву під час безпекової конференції GLOBSEC у Празі, яку цитує сербське видання Nova.rs. За її словами, Белград більше не розглядає Росію як «братську країну», а війну проти України офіційно визнає актом агресії та грубим порушенням міжнародного права. Ця заява стала сигналом серйозного зсуву в риториці сербського керівництва, яке довгий час намагалося балансувати між Кремлем та Заходом.
Брнабич чітко розмежувала особисті контакти президента Александра Вучича з Володимиром Путіним від державної політики. Вона наголосила, що такі розмови не свідчать про особливу близькість, порівнюючи їх із контактами лідерів країн ЄС, зокрема словацького прем’єра Роберта Фіцо, з Москвою. Крім того, спікерка підтвердила підтримку територіальної цілісності України, згадавши голосування Сербії за виключення Росії з Ради ООН з прав людини.
Позиція Сербії залишається складною через історичний контекст. Белград продовжує уникати запровадження прямих санкцій проти РФ, аргументуючи це болючим досвідом 1990-х років, коли країна перебувала під міжнародними обмеженнями у складі Югославії. «Наш народ просто не любить санкції», — підкреслила Брнабич. Попри це, економічні зв’язки з РФ стрімко слабшають: товарообіг з країною-агресором сьогодні навіть менший, ніж з Боснією та Герцеговиною.
Натомість Сербія поступово інтегрується в західні безпекові структури. Травневі військові навчання з НАТО стали знаковим кроком у цьому напрямку. Нагадаємо, що Україна, яка сьогодні протистоїть російському терору, потребує міжнародної підтримки на всіх рівнях, про що регулярно нагадує МЗС України на дипломатичному фронті. Водночас Сербія, яка з 2014 року веде переговори про вступ до ЄС, опинилася перед викликом: через відкат демократичних процесів та збереження контактів з РФ Євросоюз у квітні призупинив фінансові гранти, сума яких сягала сотень мільйонів євро.
Цей геополітичний «шпагат» Белграда демонструє, що епоха некритичної лояльності до Москви на Балканах добігає кінця. Хоча відмова від санкцій все ще стримує повноцінне зближення з євроатлантичною спільнотою, фактичне дистанціювання від «братерства» з агресором свідчить про зміну парадигми в регіоні.