Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко вкотре вийшов у публічний простір з риторикою про нібито готовність до перемовин із Володимиром Зеленським, стверджуючи, що Мінськ відкритий до діалогу в будь-якій точці. Заяви Лукашенка, детально описані в матеріалі РБК-Україна, на перший погляд, виглядають як спроба дистанціюватися від російської агресії. Проте аналіз дій режиму вказує на зворотне: паралельно з миролюбними меседжами Білорусь продовжує інтегруватися в ядерну стратегію Москви.
В Офісі президента України слушно зауважили, що слова білоруського диктатора не мають жодної ваги. За два роки повномасштабного вторгнення стало очевидно, що риторика Лукашенка — це лише інструмент для уникнення прямої відповідальності та спроба «забалакати» міжнародну спільноту. Поки офіційний Мінськ пропонує «консультації», російські військові продовжують використовувати територію країни як плацдарм, що вже було детально проаналізовано у наших матеріалах про гібридну активність Білорусі та провокації на кордонах.
Реальна політика режиму виявилася під час нещодавніх спільних навчань із РФ, де відпрацьовувалося бойове застосування ядерної зброї. Те, що Лукашенко називає «захистом батьківщини від Бреста до Владивостока», насправді є частиною системної стратегії Кремля з перетворення Білорусі на ядерний хаб. Ці навчання, які проводяться під наглядом Москви, наочно демонструють, що суверенітет Білорусі в питаннях безпеки є фікцією. Більше того, економічна деградація РФ на фоні санкцій та проблем на ринку пального змушує Кремль використовувати всі доступні ресурси союзника для тиску на Захід.
Дипломатичні ініціативи Мінська є класичним прикладом гібридної поведінки. Вони мають подвійну мету: по-перше, спробувати «легалізуватися» в очах міжнародної спільноти як «посередник», що вкрай важливо для режиму, який перебуває під санкціями. По-друге, це інформаційна димова завіса для прикриття мілітаризації регіону. Як свідчить практика, за кожною «мирною» пропозицією Лукашенка зазвичай стоїть черговий крок до поглиблення інтеграції з військовою машиною Путіна. Україна, враховуючи болючий досвід 2022 року, більше не зважає на риторику осіб, чия легітимність та самостійність викликають обґрунтовані сумніви, фокусуючись виключно на реальних безпекових загрозах.