Сили оборони України продовжують методично виснажувати військовий потенціал держави-агресора, проте далеко не всі втрати російської окупаційної армії є прямим результатом вогневого ураження з боку українських захисників. Військово-морські сили ЗСУ офіційно не підтверджують свою причетність до нещодавніх гучних інцидентів із російськими військовими літаками Ан-26 та Су-30, які розбилися на території тимчасово окупованого Кримського півострова. Головними версіями цих катастроф наразі розглядаються критичне зношення авіаційної техніки, екстремальні умови експлуатації, а також фатальні помилки російських систем протиповітряної оборони та засобів радіоелектронної боротьби.
Відповідну інформацію оприлюднив речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук під час розгорнутого коментаря для національного агентства «Укрінформ».
За його словами, українська сторона продовжує збирати та ретельно аналізувати всі доступні дані щодо падіння військово-транспортного літака Ан-26, яке відбулося наприкінці березня. Відомо, що на борту повітряного судна під час катастрофи перебувало близько 30 осіб. За непідтвердженими даними, серед загиблих міг бути вищий командний склад армії РФ, зокрема генерал-лейтенант та командир змішаного авіакорпусу. «Наразі ми не можемо підтвердити свою безпосередню участь у ліквідації вказаного борту разом із пасажирами та екіпажем. Зважаючи на ту оперативну інформацію, якою ми володіємо станом на сьогодні, найімовірніше, йдеться про внутрішній інцидент або трагічний для окупантів нещасний випадок», — підкреслив офіційний представник ВМС.
Плетенчук звернув особливу увагу на специфіку функціонування окупаційних військ на території півострова. Через постійну загрозу з боку українських Сил оборони, російські засоби ППО та комплекси РЕБ змушені працювати у стані перманентної перенапруги. Це регулярно створює передумови для так званого «дружнього вогню». Надмірне використання систем РЕБ для глушіння сигналів GPS часто дезорієнтує власну авіацію РФ, а оператори зенітних комплексів у стані паніки збивають російські ж літаки. Глобальне питання безпеки у Чорному морі залишається надзвичайно болючим для Кремля, що змушує ворога діяти хаотично та припускатися незворотних тактичних помилок.
Що ж стосується іншого нещодавнього епізоду — аварії багатоцільового винищувача Су-30 на початку квітня, яка дивом завершилася катапультуванням екіпажу, — українські військові моряки також відкидають факт власного успішного перехоплення. Плетенчук аргументував це тим, що головним ворогом російської авіації зараз є нещадна експлуатація застарілого парку техніки. Авіаційне угруповання РФ в Азово-Чорноморському басейні працює на межі своїх фізичних можливостей. Безперервні бойові вильоти, тривале патрулювання акваторії та постійні маневри на екстремальних режимах призводять до стрімкого зношення двигунів та електроніки, а також до колосальної втоми російських пілотів, які втрачають концентрацію.
З настанням активного весняно-літнього періоду та інтенсифікацією польотів кількість небойових втрат у лавах повітряно-космічних сил Росії об’єктивно лише зростатиме. Водночас речник зауважив, що процес верифікації будь-яких відомостей з глибокого тилу ворога є тривалим і складним завданням для розвідки. Тому з часом картина цих авіакатастроф може доповнитися новими красномовними деталями.
І поки російські окупанти продовжують втрачати власні літаки через технічну деградацію та нескоординованість дій протиповітряної оборони, українські вартові неба щодня доводять свою беззаперечну майстерність у знищенні реальних цілей. Варто лише згадати, як нещодавно ППО України знищила 260 ворожих дронів із 286 під час масштабного нічного терору, ефективно захистивши мирні міста та стратегічну інфраструктуру від російських ударів.